Карл Кліндворт
Карл Кліндворт (нім. Karl Klindworth; 25 вересня 1830, Ганновер — 27 липня 1916, Штольпе під Оранієнбургом, провінція Бранденбург) — німецький піаніст, диригент, музикознавець і музичний педагог.
| Карл Кліндворт | |
|---|---|
| нім. Karl Klindworth | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 вересня 1830[1][2][…] |
| Місце народження | Ганновер, Ганноверське королівство[1][2][4] |
| Дата смерті | 27 липня 1916[5][3][…] (85 років) |
| Місце смерті | Оранієнбурґ, Бранденбург, Німеччина[4] |
| Поховання | міський цвинтар Байройтаd |
| Громадянство | Королівство Пруссія |
| Професії | диригент, композитор, піаніст, педагог, музикознавець, музичний педагог, письменник-документаліст, викладач університету |
| Відомі учні | Ляпунов Сергій Михайлович, Ethelbert Nevind і Katharine Emily Eggard |
| Інструменти | скрипка і фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Батько | Carl August Klindworthd |
| Брати, сестри | Friedrich Klindworthd |
 Файли у Вікісховищі | |
Народився у відомій ганноверській сім'ї, яка дала німецькій державі ряд видатних інженерів; однак, найбільш відомим представником цієї родини був його дядько Георг Кліндворт, секретний агент кількох європейських урядів, що виконував в тому числі таємні доручення російського імператора Миколи I. По материнській лінії Кліндворт був онуком Ганноверського придворного книгодрукаря Йоганна Томаса Ламмінгера.
В юності вчився гри на скрипці, з 17-річного віку диригував невеликими оперними трупами, в 1850 році очолив аматорський хор в Гамбурзі. Вирішивши займатись на фортепіано, в 1852—1854 роках навчався у Веймарі у Ференца Ліста. У 1854—1868 роках жив і працював в Лондоні, переважно займаючись музичними дослідженнями. У 1868—1881 роках — професор фортепіано в Московській консерваторії, де серед його учнів були, зокрема, Сергій Ляпунов і Георгій Катуар; в Росії Кліндворт був одним з перших пропагандистів музики Ріхарда Вагнера, заразивши зацікавленням до його творчості свого колегу по консерваторії Петра Чайковського. У 1883 році відкрив в Берліні фортепіанну школу, яка в 1893 році була об'єднана з консерваторією Ксавера Шарвенка в Консерваторію Кліндворта-Шарвенка, після чого сам Кліндворт вийшов у відставку і оселився в Потсдамі, де давав приватні уроки. Прийомною донькою Кліндворта була Вініфред Вільямс (згодом дружина Зіґфріда Вагнера, а після його смерті керівниця Байройтського фестивалю).
Автор ряду фортепіанних перекладів, в тому числі «іспанських увертюр» Михайла Глінки, «Реквієму» Вольфганга Амадея Моцарта, оперної тетралогії «Перстень Нібелунга» Ріхарда Вагнера — останній був зроблений зі схвалення самого автора і частково на його замовлення; Кліндворт завершував цю роботу вже в Москві, відсилаючи Вагнеру в Німеччину, причому одна з частин ледь не була втрачена через те, що російське поштове відомство замість Байройта відправило ноти в Бейрут[7]. Також в оркеструванні Кліндворта понині виконується Концерт для фортепіано соло Шарля Валентена Алькана, тв. 39 (оригінал для фортепіано соло). Під редакцією Кліндворта були опубліковані зібрання творів Фридерика Шопена (Ференц Ліст і Ганс фон Бюлов вважали цю редакцію вважали найкращою), а також фортепіанні сонати Людвіга ван Бетовена.
Примітки
ред.- ↑ а б Г. Риман Клиндворт // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 640–641.
- ↑ а б E. D. Klindworth, Karl // A Dictionary of Music and Musicians (A.D. 1450-1889): by eminent writers, English and foreign with illustrations and woodcuts / G. Grove, John Alexander Fuller Maitland — London: Macmillan Publishers, 1900. — Vol. 2. — P. 64.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116228660 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Alan Walker. Franz Liszt: The Weimar years, 1848—1861 — Cornell University Press, 1987. — P. 186.