Відкрити головне меню

Георгій Львович Катуар (27 квітня 1861, Москва — 21 травня 1926, Москва) — російський теоретик музики і композитор французького походження.

Катуар Георгій Львович
Основна інформація
Дата народження 27 квітня 1861(1861-04-27)[1][2]
Місце народження Москва, Російська імперія[1][3]
Дата смерті 21 травня 1926(1926-05-21)[3][2] (65 років)
Місце смерті Москва, СРСР[3]
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професії композитор, професор композиції, викладач університету, піаніст

БіографіяРедагувати

Предки Катуара на початку XIX ст. переселилися в Росію з Лотарингії.

Народився в сім'ї крупних підприємців, відомими московськими комерсантами були обидва його брати, Андрій і Лев Катуари. У юності вчився грі на фортепіано в Москві у Карла Клиндворта (друга Вагнера); у 1879 році вступив у Вагнерівское товариство.

У 1884 закінчив фізико-математичний факультет Московського університету.

Деякий час намагався брати участь у сімейному бізнесі, але інтерес до музики взяв гору, і Катуар поїхав у Берлін для продовження музичної освіти у того, Клиндворта, який переселився туди; у консерваторії Клиндворта і Шарвенки займався також у Філіпа Рюфера. У 1886 році під час однієї з поїздок в Москву він був представлений П. І. Чайковському, що високо оцінив його здібності. У Москві Катуар також спілкувався з С. І. Танєєвым і А. С. Аренським.

За рекомендацією Чайковського в 1888 році Катуар відправився в Санкт-Петербург до Н. А. Римського-Корсакова, який потім перенаправив його до А. К. Лядова; спілкування з цими двома композиторами завершило композиторську освіту Катуара.

У 1917—1926 — професор Московської консерваторії, де викладав спецкурс гармонії, форму (спільно з Г. Е. Конюсом і Н. Я. Брюсовою) і композицію. Цінним результатом викладацької і наукової діяльності Катуара стала книга «Теоретичний курс гармонії» (у двох частинах, 1924-25 рр.) — перший в історії російського музикознавства досвід теоретичного осмислення гармонії[4], на основі функціональної теорії Г. Римана і вчення про гармонію Ф. О. Геварта. Серед новацій в гармонійному вченні Катуара: розвиток поняття відхилення класиікація хроматичних інтервалів на інтервали «по положенню» і «по суті» (ч.1, c.72), перший російською мовою систематичний огляд неакордових звуків (ч.2, сс.14-40), обговорення ультрахроматичних інтервалів та акордів (ч.1, с. 99.)

Підручник Катуара «Музична форма», відредагований його учнями (ч. 1 вийшла посмертно, у 1934, ч. 2. у 1936), — важлива віха в прикладній області музикознавства, зайнятої вивченням форми.

Серед учнів Катуара Дмитро Кабалевський, Л. О. Половинкин, Д. М. Циганов і С. В. Євсєєв, Л. А. Мазель та ін.

ТворчістьРедагувати

Основні твори: симфонія c — moll, симфонічна поема «Мцирі», кантата «Русалка», фортепіанне тріо, романси на вірші Лермонтова, Тютчева, О. К. Толстого, Апухтіна, В.Соловйова, К.Бальмонта.

Музичні твориРедагувати

  • Op. 1 no. 4 Lied for voice and piano on Lermontov's «Нет, не тебя так пылко я люблю…»
  • Op. 2 Trois Morceaux for piano: 1. Chant intime, E major 2. Loin du Foyer, E♭ major 3. Soiree d'Hiver D major
  • Op. 3 Caprice for piano G♭ major
  • Op. 5 «Rusalka» cantata for solo voice, women's chorus, orchestra
  • Op. 6 Six Morceaux for piano: 1. Rêverie, A major 2. Prélude, G♭ major, 3. Scherzo, B♭ major 4. Paysage, A major 5. Intermezzo, B♭ major 6. Contraste, B minor
  • Op. 7 Symphony
  • Op. 8 Vision (Etude) for piano
  • Op. 9 no. 1 Lied for voice and piano on Apukhtin's «Знов весна»
  • Op. 9 no. 4 Lied for voice and piano on Apukhtin's «Вечір»
  • Op. 10 Cinq Morceaux for piano: 1. Prelude 2. Prelude 3. Capriccioso 4. Reverie 5. Legende
  • Op. 11 no. 1 Lied for voice and piano on Lermontov's «Пісня Русалки»
  • Op. 11 no. 4 Lied for voice and piano on A. Tolstoy's «Не ветер, вея с высоты…»
  • Op. 12 Quatre Morceaux for piano: 1. Chant du soir 2. Meditation 3. Nocturne 4. Etude fantastique
  • Op. 14 Piano Trio in F minor
  • Op. 15 First sonata for violin and piano
  • Op. 16 Quintet in c minor for two violins, viola, and two violoncellos
  • Op. 17 Quatre Morceaux for piano
  • Op. 19 no. 1 Lied for voice and piano on F. Tiutchev's «Как над горячею золой…»
  • Op. 19 no. 2 Lied for voice and piano on F. Tiutchev's «Silentium! (Молчание!)»
  • Op. 20 Second sonata for violin and piano «Poem»
  • Op. 21 Piano Concerto
  • Op. 23 String quartet
  • Op. 24 Chants du Crepuscle for piano
  • Op. 26 Elegie for violin and piano
  • Op. 29 no. 3 Lied for voice and piano on F. Tiutchev's «Сей день, я помню…»
  • Op. 29 no. 6 Lied for voice and piano on F. Tiutchev's «Полудень»
  • Op. 30 Valse for piano
  • Op. 31 Piano Quartet in A minor
  • Op. 32 no. 4 Lied for voice and piano on K. Balmont's «Слова смолкали…»
  • Op. 33 Six poems by Vladimir Soloviev for voice and piano
  • Op. 34 Quatre Morceaux for piano: 1. Poeme 2. Poeme 3. Prelude 4. Etude
  • Op. 35 Tempete for piano
  • Op. 36 Etude for piano
  • Concert transcription of J.S. Bach's Passacaglia in C minor for piano

Твори Катуара виконували Давид Ойстрах, Олександр Гольденвейзер, Марк Андре Амлен, Ганна Засимова, Лаурент Бройнингер, Леонід Коган, Мстислав Ростропович.

Сім'яРедагувати

  • Онук — піаніст і педагог Павло Валеріанович Месснер.
  • Племінник — французький композитор Жан Катуар.
  • Племінниця Катерина Андріївна — мати французького русиста і видавця Н. А. Струве.

ЛитератураРедагувати

  • Фере В. Г. Катуар // Выдающиеся деятели теоретико-композиторского факультета Московской консерватории. М., 1966.
  • Масловская Т. Ю. Катуар // Московская консерватория от истоков до наших дней, 1866—2006. М., 2007, с.226.
  • Анна Засимовa: «Георгий Катуар: его музыка, жизнь и наследие». [немецкий/Deutsch]. Verlag Ernst Kuhn, Берлин, 2011

[Anna Zassimova: Georges Catoire — seine Musik, sein Leben, seine Ausstrahlung. Verlag Ernst Kuhn — Berlin, 2011].

  • Анна Засимовa: Переписка П. И. Чайковского и Г. Л. Катуара [немецкий/Deutsch]. Научные чтения Общества Чайковского, Издание 15, Тюбинген 2008

[Anna Zassimova Briefwechsel zwischen P.I. Tschaikowsky und Jegor (Georgij) L. Catoire. Deutsche Tschaikowsky Gesellschaft, Mitteilungen 15. Tübingen, 2008]

  • Анна Засимовa: Фортепианные произведения Г. Л. Катуара в репертуаре современного пианиста.

Вопросы методики преподавания музыкально исполнительских дисциплин/Mежвузовский сборник научных трудов. Bыпуск 3. Москва, педагогический государственный университет, 2001

  • Анна Засимовa: К вопросу об исполнительской интерпретации произведений Г Л Катуара. Соната-поэма для скрипки и фортепиано ор. 20.

Вопросы методики преподавания музыкально исполнительских дисциплин/Mежвузовский сборник научных трудов. Bыпуск 2. Москва, педагогический государственный университет, 2000

СсылкиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Г. Риман Катуар // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 603–604.
  2. а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. а б в Катуар Георгий Львович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Усі російські підручники гармонії до Катуара мали відкрито практичну спрямованість.