Відкрити головне меню


Ка́рликові гала́ктики — галактики низької світності. Умовною межею вважають світність 108 L[1]. Такі галактики складаються з кількох мільярдів зір, але це невелика кількість у порівнянні з Чумацьким Шляхом, який містить 200–400 мільярдів зір.

Зміст

Утворення карликових галактикРедагувати

Сучасна теорія вважає, що більшість галактик, включаючи карликові, формується у взаємодії з темною матерією з газів, що містять деяку кількість важких елементів («металів» за астрономічною термінологією). Однак, космічний зонд НАСА Galaxy Evolution Explorer визначив нові карликові галактики, які формуються з газів, в яких відсутні метали. Ці галактики перебувають у кільці Лева, воднево-гелієвій хмарі поблизу двох масивних галактик в сузір'ї Лева[2].

Місцеві карликиРедагувати

У місцевій групі є багато карликових галактик: ці невеликі галактики часто обертаються навколо великих галактик, таких як Чумацький Шлях, галактика Андромеди і галактика Трикутника. Велика Магелланова Хмара з більш ніж 30 мільярдами зір іноді класифікується як карликова галактика, у той час як інші вважають її повноправною галактикою, що обертається навколо Чумацького Шляху. У нещодавній роботі[3] вважається, що багато карликових галактик було утворено припливними силами на початку еволюції Чумацького Шляху й галактики Андромеди. Припливні карликові галактики виникають при зіткненні галактик і їх гравітаційній взаємодії. Потоки галактичної речовини відтягуються від батьківських галактик і гало темної матерії, які оточують їх[4].

Чумацький Шлях має 14 відомих карликових галактик-супутників, і останні відкриття[5] також привели астрономів до думки, що найбільше кулясте скупчення Чумацького Шляху, Омега Центавра, насправді є ядром колишньої карликової галактики з чорною дірою в її центрі[6], яка колись була захоплена Чумацьким Шляхом.

КласифікаціяРедагувати

Карликові галактики поділяють на чотири типи[1]:

Спіральні галактики низької світності (меншої за умовну межу 108 L), які мають правильну спіральну структуру, зазвичай не відносять до карликових[1]. Карликовими вважають лише ті невеликі галактики, в яких спіральну структуру частково порушено (галактики магелланового типу[en])[7].

Ультракомпактні карликові галактикиРедагувати

Запропоновано виділити в окремий тип ультракомпактні карликові галактики (UCD - англ. Ultra Compact Dwarf galaxies), які було виявлено в галактичних скупченнях Діви, Печі, Abell 1689, Волосся Вероніки та ін.[8] Їх вважають колишніми ядрами карликових еліптичних галактики, які були позбавлені газу та зовнішніх зір у припливних взаємодіях, під час руху через осередки щільних скупчень[9].

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б в Карликові галактики // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 206. — ISBN 966-613-263-X.
  2. New Recipe For Dwarf Galaxies: Start With Leftover Gas. Daily. February 19, 2009. 
  3. Metz, Manuel; Kroupa, Pavel (2007). Dwarf spheroidal satellites: are they of tidal origin? [Карликові сфероїдальні галактики мають припливне походження?]. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 376 (1): 387–392. Bibcode:2007MNRAS.376..387M. arXiv:astro-ph/0701289. doi:10.1111/j.1365-2966.2007.11438.x.  (англ.)
  4. Новий рецепт для карликових галактика: Почати зі залишкового газу Newswise, Отримано від 20 лютого, 2009.
  5. Загадкове скупчення Омега Центавра та його чорна діра. Архів оригіналу за 21 вересень 2008. Процитовано 12 липень 2010. 
  6. УПІ, Чорна діра в Омега Центавра, 10 квітня 2008 року в 2:07 PM
  7. Юрій Кудря; Ірина Вавилова (2016). 2.12. Особливості класифікації карликових галактик. Позагалактична астрономія (Навчальний посібник). Київ: Наукова Думка. с. 107. ISBN 978-966-00-1517-3. 
  8. Ultra Compact Dwarf galaxies in Abell 1689: a photometric study with the ACS. Mon, 28 Jun 2004 08:34:37 GMT. arXiv:astro-ph/0406613. [недоступне посилання з квітень 2019]
  9. Kazantzidis, S.; Moore, B.; Mayer, L. Galaxies and Overmerging: What Does It Take to Destroy a Satellite Galaxy? : [[ арх.] 21 липня 2003] : [англ.] / Prada, F.; Martinez Delgado, D.; Mahoney, T.J. // Satellites and Tidal Streams. — 2004. — Vol. 327 (December). — P. 155. — (Astronomical Society of the Pacific Conference Series). — ISBN 1-58381-190-7. — arXiv:astro-ph/0307362. — Bibcode2004ASPC..327..155K.

ПосиланняРедагувати