Вікіпедія

Гарлоу Шеплі

Харлоу Шеплі (англ. Harlow Shapley; 2 листопада 1885(18851102) — 20 жовтня 1972) — американський астроном, член Національної АН США (1924)[10].

Гарлоу Шеплі
англ. Harlow Shapley
Народився 2 листопада 1885(1885-11-02)[1][2][…]
Nashvilled, Бартон, Міссурі, США[4][5]
Помер 20 жовтня 1972(1972-10-20)[4][1][…] (86 років)
Боулдер, Колорадо, США[5]
Поховання North Cemeteryd[6]
Країна  США
Діяльність астроном, викладач університету, метеоролог
Alma mater Принстонський університет (1913)[5]
Міссурійський університетd (1911)[5]
Галузь астрономія[7] і кліматологія[7]
Заклад Гарвардський університет
Гарвардська обсерваторія[5]
Обсерваторія Маунт-Вілсон[5]
Вчене звання професор
Вчителі Фредерик Генлі Сірс
Відомі учні Жорж Леметр[8]
Аспіранти, докторанти Сесілія Пейн-Гапошкіна[8]
Карл Кінан Сейферт
James Cuffeyd
Членство Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Американське астрономічне товариство[9]
AAAS[9]
Національна академія наук США
Брати, сестри John Shapleyd
У шлюбі з Martha Betz Shapleyd[5]
Діти Mildred Shapley Matthewsd
Willis H. Shapleyd
Alan Horace Shapleyd
Ллойд Ставелл Шеплі
Carl Betz Shapleyd
Нагороди
CMNS: Гарлоу Шеплі у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився у Нашвіллі (штат Міссурі). 1911 року закінчив Міссурійський університет, продовжував освіту під керівництвом Генрі Норріса Расселла в Принстонському університеті. У 1914—1921 працював в обсерваторії Маунт-Вілсон, у 1921—1952 — директор Гарвардської обсерваторії, в 1921—1956 — професор астрономії Гарвардського університету[11].

Основні наукові роботи присвячені вивченню будови Галактики, змінних зір у нашій та інших галактиках. Відкрив і вивчив велику кількість змінних зір у кулястих скупченнях. Першим широко застосував метод визначення відстаней за цефеїдами, заснований на відкритій 1908 року Генрієттою Свон Лівітт залежності період—світність для цих зір. Знайшов статистичним шляхом нуль-пункт цієї залежності та з її допомогою оцінив відстані до найближчих кулястих скупчень; потім, послідовно використовуючи інші критерії, визначив відстані (порядку сотень тисяч світлових років) до дальших скупчень. Тим самим вперше була встановлена шкала космічних відстаней у Галактиці. Ґрунтуючись на особливостях отриманого ним просторового розподілу кулястих скупчень, запропонував модель Галактики, згідно з якою зорі і туманності утворюють пласку лінзоподібну систему діаметром 300 000 світлових років і товщиною 30 000 світлових років з центром, розташованим у напрямку сузір'я Стрільця, а кулясті скупчення утворюють майже кулясту концентричну з нею систему такої ж протяжності в площині Чумацького Шляху. Сонце за моделлю Шеплі розташоване на відстані 50 000 світлових років від центру Галактики. Відкриття Шеплі революціонізувало уявлення про Галактику і про місце в ній Сонячної системи. Надалі шкала галактичних відстаней була переглянута, але загальна схема будови Галактики підтверджена. У дискусії про природу спіральних туманностей, що розгорнулася на початку 1920-х років, стояв на помилковій точці зору, відстоюючи їхню належність до нашої Галактики. Згодом став одним з активних дослідників галактик. Склав спільно з А. Еймз каталог яскравих галактик, відкрив дві перші карликові галактики (у сузір'ях Скульптора і Печі). Детально вивчав змінні зорі в Магелланових Хмарах. Велику роль зіграв Шеплі в розвитку Гарвардської обсерваторії, яка за роки його керівництва перетворилася на найбільший центр досліджень змінних зір[11].

В останні роки життя активно займався науково-популяризаторською діяльністю. На російську мову перекладені його книги «Від атомів до Чумацьких Шляхів» (1934), «Галактики» (1947), «Зірки і люди» (1962)[11].

Почесний член багатьох академій наук і наукових товариств, президент Американської академії мистецтв і наук (1939—1944), президент Американської асоціації сприяння розвитку науки (1947)[11].

Медалі багатьох наукових товариств та громадських організацій[11]. Лауреат премію Румфорда Американської академії мистецтв і наук (1933).

Джерела ред.

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica.
  4. ↑ а б Шепли Харлоу // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г д е ж Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  6. ↑ Find a Grave — 1996.
  7. ↑ а б Czech National Authority Database
  8. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. ↑ а б NNDB — 2002.
  10. ↑ ШЕПЛІ Харлоу // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 533. — ISBN 966-613-263-X.
  11. ↑ а б в г д Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Шепли Харлоу. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)


  Це незавершена стаття про науковця США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гарлоу_Шеплі&oldid=39241422