Вікіпедія

Карапетян Саак Карапетович

Саак Карапетович Карапетян (29 травня 1906(19060529), місто Сердарабад, тепер місто Армавір, Вірменія — 6 грудня 1987, місто Єреван, тепер Вірменія) — радянський державний діяч, зоотехнік-фізіолог, голова Ради міністрів Вірменської РСР. Депутат Верховної ради Вірменської РСР 2—4-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 2—3-го скликань. Доктор біологічних наук (1961), професор (1962). Дійсний член Академії наук Вірменської РСР (з 1943 року).

Карапетян Саак Карапетович
вірм. Սահակ Կարապետի Կարապետյան
Народився 29 травня 1906(1906-05-29)[2] або 16 червня 1906(1906-06-16)[1]
Армавір, Ечміадзинський повітd, Еріванська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[2][1]
Помер 6 грудня 1987(1987-12-06)[1] (81 рік)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР[1]
Поховання Тохмахський цвинтарd
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність вірменин
Діяльність фізіолог, зоотехнік, селекціонер, державний діяч
Галузь біологія
Alma mater Єреванський зооветеринарний інститутd (1933)[2]
Науковий ступінь доктор біологічних наук[2][1] (1961) і академік[2][1] (1943)
Заклад Комуністична партія Вірменії[2], Yerevan Poultry Farmd[2], L. A. Orbeli Institute of Physiology NAS RAd[2] і Вірменський державний педагогічний університет[2]
Членство Академія наук Вірменської РСР[2][1] і Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Посада Прем'єр-міністр Вірменіїd[2] і депутат Верховної ради СРСР[d][2]
Партія КПРС
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани»
Заслужений діяч науки Вірменської РСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карапетян.

Життєпис ред.

З 1925 рік — інструктор Ечміадзинського районного земельного відділу СРР Вірменії. Закінчив школу радянського і партійного будівництва.

До 1928 року — начальник фінансового управління, заступник голови виконавчого комітету Аштарацької повітової ради Вірменської РСР.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1933 році закінчив Єреванський зооветеринарний інститут.

У 1938—1940 роках — заступник голови Вірменської філії Академії наук СРСР.

У 1940 році — заступник завідувача відділу ЦК КП(б) Вірменії.

14 березня 1940 — 1944 року — секретар ЦК КП(б) Вірменії з пропаганди і агітації.

Одночасно, з 1943 по 1947 рік — член президії Академії наук Вірменської РСР.

У 1944 — 29 березня 1947 року — заступник голови Ради народних комісарів (з 1946 року — Ради міністрів) Вірменської РСР та народний комісар (з 1946 року — міністр) закордонних справ Вірменської РСР.

29 березня 1947 — 20 листопада 1952 року — голова Ради міністрів Вірменської РСР.[3]

З листопада 1952 по 1955 рік працював директором Науково-дослідного інституту тваринництва Міністерства сільського господарства Вірменської РСР.

У 1955—1957 роках — директор Єреванської птахофабрики Вірменської РСР.

З 1958 по 1987 рік — завідувач лабораторії фізіології сільськогосподарських тварин Інституту фізіології імені Л. А. Орбелі Академії наук Вірменської РСР.

Одночасно, в 1964—1981 роках — завідувач кафедри Вірменського педагогічного інституту імені Хачатура Абов'яна. Член Міжнародної асоціації фізіологічних наук та інших наукових товариств.

Помер 6 грудня 1987 року в місті Єревані.

Наукові досягнення ред.

Основні дослідження присвячені питанням фізіології харчування та селекції сільськогосподарських тварин та птахів. Розробив наукові засади та практичні шляхи інтенсифікації промислового птахівництва у Вірменській РСР. У 1946—1974 роках під його керівництвом була створена єреванська порода курей, яка стала першим дітищем м'ясо-яєчних порід, виведених в СРСР.

  • «Вплив штучного освітлення на виробництво яєць сільськогосподарськими птахами». Єреван, Видавництво АН Вірменської РСР, 1954
  • «Годування, догляд та розведення сільськогосподарських птахів». Академія наук СРСР, Відділення біологічних наук, Єреван, Академія наук СРСР, 1956
  • «Як підвищити продуктивність місцевих птахів у Вірменії» (зі співавторами), 1956
  • «Демоекономічне значення інтенсивного птахівництва та перспективи його розвитку у Вірменії». Єреван, 1957
  • «Досягнення ленінаканського птахівничого виробництва» (зі співавторами). Єреван, Айпострат, 1957
  • «Птахівництво та шляхи підвищення його продуктивності». Єреван, Айпострат, 1958
  • «Птахівництво». (Збірники підручників: Агротехніка для курсів) (зі співавторами), 1959
  • «Запаси для підвищення продуктивності тваринництва». «Товариство Знання», Єреван, Вірменія 1960
  • «Як підготувати та прочитати лекцію з сільського господарства» (із співавторами). «Товариство Знання», Єреван, 1962
  • «Про розселення курчат ереванської породи в нашій республіці». «Товариство Знання», Єреван, 1963
  • «Удосконалене птахівництво» (З досвіду Шаумянської міжгосподарської птахофабрики) (зі співавторами), 1965.
  • «Промислове птахівництво та шляхи його розвитку». Єреван, Вірменія, 1966
  • «Птахівництво» (із співавторами). Єреван, Видавництво Академії наук СРСР, 1969
  • «Походження та племінна цінність єреванської породи курей» (зі співавторами), Єреван, Вірменія, 1974
  • «Годування, розведення та поведінка свійської птиці» (зі співавторами). Міністерство сільського господарства Вірменської РСР, Єреван, Вірменія, 1974р.
  • «Закономірності зростання та розвитку дітей та підлітків та основи їх вищої нервової діяльності» (зі співавторами) Єреван, Академія наук Вірменської РСР, 1980

Нагороди та звання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  3. ↑ LLC, Helix Consulting. Historical Overview - Former Prime Ministers - The Government of the Republic of Armenia. www.gov.am (англ.). Процитовано 4 грудня 2022.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карапетян_Саак_Карапетович&oldid=37733131