Відкрити головне меню
Five principalities of karabakh.png

Карабаська п'ятірка (Хамсей-і Карабаг)[1] — це сім[джерело?] меліківств (князівств), що розташовувалися на території Карабаху та частково Сюніку[2]. Хачен, Гюлістан, Джраберд, Варанда, Дізак, Цар та Гардам були автономними князівствами, які існували до їх анексії Російською імперією на початку XIX століття і які мали свої витоки в князівство Хачен, колишню вірменську феодальну державу, що займає область з X століття.

Історія Нагірного Карабаху
Coat of arms of Artsakh.svg
Давня історія
Азоська печера
Велика Вірменія
(Арцах)
Кавказька Албанія
Середньовіччя
Хачен
Перська епоха
Карабаське п'ятикнязтво
Карабаське ханство
Російська епоха
Вірменія у складі Російської імперії
Єлизаветпольська губернія
Радянська епоха
Нагірно-Карабаська автономна область
Боротьба за незалежність
Карабаський конфлікт
Мінська група
Нагірно-Карабаська Республіка

Портал «Нагірний Карабах»

ІсторіяРедагувати

ПоходженняРедагувати

Розчленування Хаченського князівства виникло при спільному використанні його території між чотирма синами Хасана Великого, який помер в 1201 році, за його зречення у 1182[3]. Невеликі вірменські князівства від доброї волі з монголами, перш ніж позбавлені своєї землі, а потім відновлена династія Кара-Коюнлу під Джаханшахом після 1441, до їх інтеграції в царство Сефевідів в 1502 році[3].

ПриміткиРедагувати

  1. И. П. Петрушевский. Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI - начале XIX вв. — Л., 1949. — С. 59.:
    Оригінальний текст (рос.)
    Наряду с этим были и владетельные мелики — армяне в следующих округах […] в пяти округах Нагорного Карабага — Чараберд (Джраберт), Гюлистан, Хачен, Варанда и Дизак; эти пять карабагских армянских меликств обычно известны под общим именем «Хамсэй-и Карабаг» («карабагская пятерица»)
  2. Cyrille Toumanoff considère que les mélikats du Karabagh sont au nombre de cinq plus les dynastes de Tzar. Gérard Dédéyan en compte sept en y ajoutant Tzar et Gardam.(фр.)
  3. а б Gérard Dédéyan (dir.), Histoire du peuple arménien, Privat, Toulouse, 2007 ISBN 978-2-7089-6874-5, с. 415.