Капустін Микола Гіршович

Капустін Микола Гіршович
рос. Николай Гиршевич Капустин
Народився 22 листопада 1937(1937-11-22) (80 років)
Горлівка, Донецька область
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Проживання Москва
Діяльність джазовий композитор, піаніст
Alma mater Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Діти син Антон, професор фізики Каліфорнійського технологічного інституту, США

Микола Гіршович Капустін (нар. 22 листопада 1937, Горлівка, Донецька область) — український і російський композитор, піаніст. Здобув репутацію джазового піаніста в 1950—1960 роках. Досяг міжнародного визнання.

Зміст

БіографіяРедагувати

Микола Капустін здобув репутацію джазового піаніста, аранжувальника і композитора в 1950—1960-х. Починаючи свою кар'єру класичного композитора, він також пробував себе у джазових творах, цитуючи Оскара Пітерсона, під впливом творчості якого знаходився.

У віці 7 років почав займатися на фортепіано у професора Авреліана Григоровича Руббаха (1895—1975), учня Фелікса Блуменфельда, який також навчав Симона Барера і Володимира Горовиця. Це був перший серйозний педагог для Капустіна, у якого Микола Гіршович посилено займався протягом 11 років. При навчанні Капустін повністю пройшов шлях становлення піаніста класичного типу, виконуючи твори Баха, Клементі, Скарлятті, Ліста, Бетховена…; здаючи на технічних заліках різноманітні гами, арпеджіо та ін.[1]

У 18-річному віці поступає до Московської консерваторії на фортепіано у клас Гольденвейзера Олександра Борисовича. Капустін згадував, що знайомство з такою визначною, легендарною персоною вплинуло на нього і на його становлення як піаніста. Варто відзначити, що Гольденвейзеру на той час було 82 роки, і він не зміг дати якісну технічну підготовку своєму студенту. Під час роботи педагог багато згадував минулі часи і розказував про композиторів цікаві факти, ділився своїми враженнями. Гольденвейзер дивувався музикальності Миколи Гіршовича, його піаністичним здібностям, глибоко поважав і любив свого студента.

Капустін деякий час мріяв стати піаністом-віртуозом і виконувати класику, але не на великих сценах, а в більш камерному оточенні чи записуватись в студіях. Але приблизно в 20 років піаніст захопився джазом.

У 1957 році Оркестр Центрального будинку працівників мистецтв[2] і Капустін виступають на VI Міжнародному Фестивалю Молоді та Студентів, що проходив у Москві. Тоді на фестивалі було 34 тисячі учасників, які представляли 131 країну. Фестиваль був наймасштабнішим за всю його історію. І саме тут, на світовій арені, Капустін дебютував зі своїм твором, а саме з Концертіно для фортепіано з оркестром (яке написав у тому ж році). Саме тоді композитор знайшов своє покликання в органічному поєднанні класичної структури із записаними джазовими імпровізаціями, гармоніями, ритмами, акордами, синкопами та ін.

Окрім навчання в консерваторії, Капустін разом з невеликим джазовим бендом виступав у престижних ресторанах для іноземців. Один з таких салонних концертів записали і згодом по радіо «Voice of America»[3] почали ретранслювати його.

У 1961 році Микола Гіршович закінчує Московську консерваторію.

Роки 1961—1972 визначаються співпрацею із оркестром Олега Лундстрема[4]. Капустін за час роботи з оркестром проявив себе як віртуозний піаніст з феноменальною технікою і талановитий композитор, написавши цілий низку нових творів.

19721977 — піаніст оркестру «Голубой экран». Також виступав у складі Державного симфонічного оркестру кінематографії СРСР.

Кінець 70-х років — перехід Капустіна від виконавської до композиторської плідної та різноманітної діяльності. Пише багато творів різних жанрів для оркестру та фортепіано соло.

Твори композитора публікувались за допомогою Стівена Осборна і Миколи Петрова. Фортепіанні композиції Капустіна брали до свого репертуару і записувались Марк-Андре Амлен, Микола Петров та інші. Звідси, захоплення музикою Капустіна за кордоном. Сам композитор не раз записувався з неперевершеними виконаннями власних творів.

До семидесятиріччя композитора 11 грудня 2007 року в Москві, де живе композитор, відбувся концерт, присвячений його творчості, на якому був присутній автор. 8 березня 2009 у Камерному залі Московської консерваторії відбувся концерт з його творів, де також був присутній автор, який відповів на численні запитання шанувальників його творчості[5].

КомпозиторРедагувати

Микола Капустін професійно навчався лише за класом фортепіано, але композиторської освіти не здобув. Усі написані ним твори є результатом його досвіду в класичному і джазовому піанізмі, самостійного і систематичного опрацювання композиційної логіки.

Вперше досвід у композиції Миколи Гіршовича проявляється у 13-річному віці. Він пише фортепіанну сонату, що була створена, за словами композитора, у класичному ключі. Але публікації цей твір не мав, і соната вважається втраченою.

1957 року пише Концертіно для фортепіано з оркестром «Op. 1», перший «опусний» твір.

Поєднує традиції класичного віртуозного піанізму та імпровізаційного джазу, де поєднуються джазові імпровізи із структурною моделлю барочних сюїт. Як приклад - його Сюїта в старовинному стилі, Op. 28, написана 1977 року.

1984 року написано перший масштабний твір для фортепіано — фортепіанна соната. Вперше Капустін звертається до структури сонати.

Того ж року написані Варіації, Op. 41, для фортепіано соло. У цьому творі Капустін зберігає структуру класичної варіації (тобто, починається з проведення теми, далі — різнофактурні варіації, передостання варіація — мінорна, віртуозний фінал). У варіаціях знаходимо важливі риси індивідуального стилю композитора: «оркестрова» фактура (басовий голос — бас-гітара, контрабас, барабани; альтовий/теноровий голос — духові інструменти; сопрано — соло фортепіано) та її широкий діапазон застосування, гармонічне забарвлення, що досягається сумарним застосуванням септакордів та їх найрізноманітніших видів, обернень та співставлень (D9, D13, III9 і т. д.); виразна і особлива мелодія, яка іноді стає гармонією, іноді блискучою імпровізацією; віртуозна техніка (варіації усіяні різноманітними акордами, швидкими пасажами в окремих руках та в унісон, скоків на різні інтервали/акорди, метричними і ритмічними синкопами). Композитор не поділяє варіації на частини. Але умовно поділивши їх (на 9 варіацій), в другій «варіації» знайдемо типовий для Капустіна прийом — перехрещення рук, що застосовується виключно для враження публіки.

1988 року Капустін створює фортепіанний цикл під назвою «24 прелюдії у джазовому стилі», Op. 53. Це своєрідне звертання до минулого, а саме до структурної форми циклу прелюдій Шопена. Прелюдії розташовані по принципу кварто-квінтового ходу, з чергуванням мажору та мінору (C Dur, a moll, G Dur, e moll …). Більша частина прелюдій написана у формі АВА.[6]

1989 року з під пера композитора з'являється один з найскладніших творів — Друга фортепіанна соната. Має 4 частини. Найбільш тривала серед 20 сонат.[7]

1991 року написав 10 багателей, Op. 59.[8]

1997 року Капустін спробував свої сили у поліфонічному аспекті, написавши 24 прелюдії і фуги, Op. 82.

У творчому доробку композитора знаходимо такі жанри як фортепіанні сонати (20) та сонати для камерного складу інструментів (для скрипки/ віолончелі/ контрабасу (!) і фортепіано), фортепіанні концерти та концерти для різних інструментів, численні мініатюри для фортепіано і інших інструментів, твори для камерних оркестрів, фортепіанні цикли, фортепіанні джазові етюди… У крупних вокальних та симфонічних жанрах твори не писав. Загалом випущено 161 опус його творів, серед яких останній вийшов у 2016 році під назвою «The Moon Rainbow».

Детальний перелік творів Миколи Капустіна приведено в окремій статті англомовного розділу Вікіпедії.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати