Відкрити головне меню

Олександр Борисович Гольденвейзер (10 березня 1875, Кишинів  — 26 листопада 1961, селище Миколіна Гора Одинцовський район, Московська область) — радянський піаніст, педагог, композитор, громадський діяч. Доктор мистецтвознавства (1940), Народний артист СРСР (1946), лауреат Сталінської премії (1947).

Гольденвейзер Олександр Борисович
Гольденвейзер.jpg
Народився 10 березня 1875(1875-03-10)[1][2][…]
Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія[1]
Помер 26 листопада 1961(1961-11-26)[4][3][5] (86 років)
Москва, СРСР[4]
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність піаніст, композитор, музичний педагог, викладач університету, адвокат, юрист
Alma mater Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d] (1940)
Вчителі Pavel Pabst[d]
Відомі учні Oxana Yablonskaya[d], Фейнберг Самуїл Євгенович, Кабалевський Дмитро Борисович, Башкіров Дмитро Олександрович, Берман Лазар Наумович, Тамаркіна Роза Володимирівна і Кац Ісаак Йосипович
Володіє мовами російська[3]
Заклад Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Членство Спілка композиторів СРСР
Жанр опера
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Сталінська премія

ЖиттєписРедагувати

Народився в Кишиневі в родині адвоката Бориса Соломоновича Гольденвейзера.

Закінчив в 1895 році Московську консерваторію по класу фортепіано П. А. Пабста (раніше займався в А. І. Зілоті), в 1897 році по класу композиції М. М. Іпполітова-Іванова. Учився також композиції в А. С. Аренського й контрапункту в С. І. Танєєва.

Працював учителем музики при московському сирітському інституті Імператора Миколи І. В 1907 році виступав у складі Московського тріо, заміняючи піаніста Давида Шора.

В 1906—1961 роках — професор Московської консерваторії по класу фортепіано.

В 1936—1939 роках — завідувач кафедрою фортепіано, в 1918—1922 й 1932—1939 роках заступник директора (проректор), в 1922—1924 й 1939—1942 роках — директор (ректор) Московської консерваторії.

Творець однієї з найбільших радянських піаністичних шкіл. Серед учнів Гольденвейзера: С. Є. Фейнберг, Т. П. Ніколаєва, Г. Р. Гінзбург, Д. Б. Кабалевський, Д. А. Башкіров, Л. Н. Берман, Р. В. Тамаркіна, І. Й. Кац та інші.

Автор трьох опер («Бенкет під час чуми» (за О. С. Пушкіним), «Співці», «Весняні води» (за І. С. Тургенєвим), кантати «Світло Жовтня», камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, романсів (усього понад 40 музичних творів). Автор ряду критичних статей, мемуарів.

Похований на Ваганьковському цвинтарі.

ЛітератураРедагувати

  • Ямпольский И. М. Гольденвейзер Александр Борисович// Большая Советская Энциклопедия
  • Николаев А. Исполнительские и педагогические принципы А. Б. Гольденвейзера// Мастера советской пианистической школы, М., 1954
  • Гольденвейзер А. Б. Статьи, материалы, воспоминания М., 1969.

ПриміткиРедагувати