Канюк смугастогрудий
| Канюк смугастогрудий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Morphnarchus princeps (Sclater, 1865) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Leucopternis princeps P. L. Sclater, 1865 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Каню́к смугастогрудий[3] (Morphnarchus princeps) — вид яструбоподібних птахів родини яструбових (Accipitridae)[4]. Мешкає в Центральній і Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Смугастогрудий канюк (Morphnarchus). Традиційно смугастогрудого канюка відносили до роду Неотропічний канюк (Leucopternis), однак, за результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень, які показали поліфілітичність цього роду[5][6][7], його було переведено до відновленого роду Morphnarchus[8][9].
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 51-61 см, розмах крил 112–124 см, вага 1000 г. Довжина крила у самців становить 34,7–36,7 см, у самиць 35,1–38,8, довжина хвоста у самців 19,4–22,3 см, у самиць 20,2–22,7, довжина цівки 94–104 мм. Крила душе широкі, хвіст відносно короткий. Голова, верхня частина тіла, горло і груди майже повністю чорні, за винятком білої смуги зверху на хвості. Решта нижньої частини тіла і нижні сторони крил смугасті, чорно-білі. Нижня сторона хвоста сірувата. Очі темно-сині, восковиця і лапи жовті. У молодих птахів пера на шиї, спині і верхніх покривних перах крил мають вузькі білі края, очі жовті або карі. Голос — гучний, м'який, уривистий свист, іноді шивадка серія з 30-40 посвистів "ві-ві-ві".
Поширення і екологія ред.
Смугастогруді канюки мешкають в горах Коста-Рики і Панами, на західних і східних схилах Анд в Колумбії і Еквадорі, локально на крайньому північному заході Перу. 15 листопада 2005 року бродячого птаха спостерігали на крайньому півдні Нікарагуа[10]. Смугастогруді канюки живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються на висоті від 300 до 2500 м над рівнем моря, переважно на висоті від 900 до 1600 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Смугастогруді канюки живляться зміями, ящірками, жабами, великими комахами, крабами, іноді також ссавцями і птахами. Вони чатують на здобич, сидячи на невисоко розташованій гілці, або ширяють у небі групами по два і більше птаха. Смугастогруді канюки рідко покидають ліс, однак можуть полювати на узліссях. Вони швидко і безшумно пересуваються в кронах дерев, перелітаючи з гілки на гілку. При обстеженні гнізда смугастогрудого канюка, знайденого в Еквадорі, дослідники виявили, що 48% здобичі птаха становили черв'яги Caecilia orientalis, а 35% — різноманітні змії[11]. Подальше дослідження показало, що смугастогруді канюки часто полюють на цих земноводних, особливо після дощів, коли черв'яги виповзають на поверхню[12].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Morphnarchus princeps. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ R. Ridgway. Diagnoses of some new genera of birds. „Smithsonian Miscellaneous Collections”. 72 (4), s. 2, 1920.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2022.
- ↑ Lerner, H. R.; Klaver, M. C.; Mindell, D. P. (2008). Molecular phylogenetics of the Buteonine birds of prey (Accipitridae) (PDF). The Auk. 125 (2): 304—315. doi:10.1525/auk.2008.06161. Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2021. Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ Raposo do Amaral, F. S. та ін. (2009). Patterns and Processes of Diversification in a Widespread and Ecologically Diverse Avian Group, the Buteonine Hawks (Aves, Accipitridae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 53 (3): 703—715. doi:10.1016/j.ympev.2009.07.020. PMID 19635577.
- ↑ Raposo do Amaral FS, Miller MJ, Silveira LF, Bermingham E, Wajntal A (2006). Polyphyly of the hawk genera Leucopternis and Buteogallus (Aves, Accipitridae): multiple habitat shifts during the Neotropical buteonine diversification. BMC Evol. Biol. 6: 10. doi:10.1186/1471-2148-6-10. PMC 1413559. PMID 16464261.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Chesser, R. Terry та ін. (2012). Fifty-third Supplement to the American Ornithologists' Union Check-list of North American Birds (PDF). The Auk. 129 (3): 573—588. doi:10.1525/auk.2012.129.3.573. Архів оригіналу (PDF) за 29 серпня 2012. Процитовано 18 липня 2012.
- ↑ Remsen, J. V. Jr. та ін. A Classification of the Bird Species of South America. American Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 2 березня 2009. Процитовано 18 липня 2012.
- ↑ Claudia Múnera-Roldán, Martin L.Cody, Robin H. Schiele-Zavala, Bryan J.Sigel, Stefan Woltmann, Jørgen Peter Kjeldsen. New and noteworthy records of birds from south-eastern Nicaragua. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 127 (2), s. 154, 2007.
- ↑ Rudy A. Gelis, Harold F. Greeney. Nesting of Barred Hawk (Leucopternis princeps) in northeast Ecuador. „Ornitologia Neotropical”. 18, ss. 607–612, 2007.
- ↑ Harold F. Greeney, Rudy A. Gelis, W. Chris Funk. Predation on caecilians (Caecilia orientalis) by Barred Hawks (Leucopternis princeps) depends on rainfall. „Herpetological Review”. 39 (2), ss. 162–134, 2008.
Джерела ред.
- James Ferguson-Lees, David A. Christie: Raptors of the World. London: Christopher Helm, 2001. ISBN 0618127623.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |