Відкрити головне меню
Канонерський човен типу «Ельпідіфор»
El'pidifor.jpg
«Ельпідіфор»
Служба
Тип/клас Канонерський човен
Держава прапора Naval Ensign of Russia.svgРосійська імперія (19171918)
Naval Ensign of Ukraine 1918 July.png Українська Держава і УНР (1918)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР (від 1919 і до кінця Другої Світової Війни)
Корабельня «Наваль», Миколаїв
Закладено 1917
Спущено на воду 19171918, деякі добудовані після війни
Статус розібраний на метал
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1300 т
Довжина 72 м
Ширина 10,4 м
Осадка 1,8 м
Технічні дані
Рухова установка 2 горизонтальні парові машини тройного розширення, 2 котли
Гвинти 2 гвинти.
Потужність 1200 к. с.
Швидкість 10 вузлів.
Екіпаж 33 чол.
Озброєння
Артилерія 3×102 мм, 2×76 мм, 2 кулемети
Торпедно-мінне озброєння 120 мін
Авіація в німецькому флоті — 1—2 гідролітаки

Канонерські човни типу «Ельпідіфор» (іноді «Ельпіфідор») — канонерські човни російського, українського та радянського флотів. Протягом 1917—1918 років входили до складу ВМС УНР та ВМС Української держави.

Будівництво та історія службиРедагувати

За конструкцією канонерські човни були аналогічні пароплаву «Ельпідіфор», який в часи Першої світової війни використовувався як тральщик на Чорному морі. 20 пароплавів було замовлено в 1916 році Миколаєвському заводу «Руссуд» для використання як тральщиків, мінових загородників і десантних транспортів. Мали літерні позначки. Але загалом було збудовано лише три пароплави, № 410, № 411 і № 412, які були введені до складу флоту на початку 1918 року. Окрім цього на флоті в допоміжних цілях використовувалось багато схожих за будовою кораблів, які теж називали «Ельпідіфорами».

12 жовтня 1917 року на відзначення українізації трьох кораблів Балтійського флотукрейсера «Светлана», ескадрених міноносців «Україна» і «Гайдамак» — на всіх кораблях та установах Чорноморського Флоту, в тому числі й канонерських човнах, на один день було піднято національні українські прапори та стеньгові сигнали «Хай живе вільна Україна»[1]. 15 листопада 1917 року всі кораблі Чорноморського флоту цілу добу тримали українські прапори, а також сигнал «Слава Українській Народній Республіці»[2].

14 січня 1918 року Центральна Рада прийняла «Тимчасовий Закон про український державний флот», відповідно до якого «Російський Чорноморський флот <…> проголошується флотом Української Народної Республіки» та «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів». Однак «Ельпідіфори» були на той час захоплені більшовиками.

 
Канонерський човен типу «Ельпідіфор». 1918

29 квітня 1918 року канонерські човни цього типу, як і всі кораблі флоту, підняли український прапор. Захоплені німецькими військами в Севастополі 3 травня 1918 року човни використовувалися німцями як Flachdampfer (сторожовий корабель), іноді мали на собі гідролітаки. В листопаді були повернені до складу Українського Державного Флоту. Інші 12 канонерських човнів цього типу знаходилися на стапелях заводу «Руссуд» на різних рівнях готовності, однак українському морському міністерству добудувати кораблі так і не вдалося.

У листопаді 1918 року всі кораблі Чорноморського флоту було захоплено Антантою. Всі три дієздатні кораблі (№ 410—412) цього типу потім увійшли до складу врангелевського флоту і в 1920 році були виведені в Бізерту. Кораблі, що будувалися в Миколаєві, були захоплені французами на початку лютого 1919 року, а потім більшовиками в квітні 1919 року. Деяка частина (№ 413—417) кораблів увійшла до складу радянського військового флоту, інша (№ 418—423) була добудована як торговельні кораблі. Радянський «Ельпідіфор» № 415 загинув в січні 1921 року в ході бою з кораблями врангелевського флоту. Недобудовані № 423—429 згодом були розібрані на стапелях. Деякі з кораблів цього типу брали участь у Другій світовій війні. «Ельпідіфори» № 416 та № 417 загинули під час бойових дій в 1941 та 1943 роках.

Кораблі серіїРедагувати

  • «Ельпідіфор № 410»
  • «Ельпідіфор № 411»
  • «Ельпідіфор № 412»
  • «Ельпідіфор № 413»
  • «Ельпідіфор № 414»
  • «Ельпідіфор № 415»
  • «Ельпідіфор № 416»
  • «Ельпідіфор № 417»
  • «Ельпідіфор № 418»
  • «Ельпідіфор № 419»
  • «Ельпідіфор № 420»
  • «Ельпідіфор № 421»
  • «Ельпідіфор № 422»
  • «Ельпідіфор № 423»
  • «Ельпідіфор № 424»
  • «Ельпідіфор № 425»
  • «Ельпідіфор № 426»
  • «Ельпідіфор № 427»
  • «Ельпідіфор № 428»
  • «Ельпідіфор № 429»

ПриміткиРедагувати

  1. Нова Рада. — 1917. — 14 жовтня.
  2. Изв. Севастоп. Совета воен. и рабочих депутатов . — 1917. — 15 ноября.

ПосиланняРедагувати