Канкрін Іван Вікторович

|ширина=

Канкрін Іван Вікторович
Народився	1855(1855) Веселянка, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	після 1917
Підданство	Російська імперія
Національність	німці
Діяльність	Губернатор Бесарабії (1908—1912), Сенатор (1913—1917)
Учасник	Російсько-турецька війна 1877–78
Партія	Російські збори
Конфесія	православ'я
Рід	Q46199926?
Батько	Viktor Cancrind
Мати	Yelizaveta Cancrind
Діти	Q120919756?
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Канкрін Іван Вікторович (1855 с.Веселянка, Катеринославська губернія, Російська імперія — після 1917) державний діяч Російської імперії, бессарабський губернатор, сенатор, граф. Син гвардійського полковника графа Віктора Єгоровича Канкріна (1825—1882) та Єлизавети Іванівни Симонич, онук міністра фінансів графа Єгора Францовича Канкріна.

Біографія

Навчався на юридичному факультеті Київського національного університету. У 1877 році пішов з 3-го курсу і 19 грудня вступив однорічним охотником у 8-й уланський Вознесенський полк. Брав участь у Російсько-турецькій війні 1877-1878 років. У лютому 1878 був переведений у Кінний лейбгвардії полк, у травні 1880 пішов у корнети, а в жовтні того ж року вийшов у відставку.

В 1886 повернувся на службу: обирався гласним Олександрівського повіту (з 1884) і Катеринославської губернії, ватажком дворянства Олександрівського (1886-1905) і Маріупольського повітів, почесним світовим суддею Олександрівського повіту (1888).

Був одним із засновників та піклувальником Національного університету «Запорізька політехніка», з 1901 року був головою опікунської ради училища. Також був довічним почесним членом Олександрівського повітового піклування дитячих притулків. У 1898 році Олександрівська міська дума обрала графа Канкріна почесним громадянином Запоріжжя (тоді Олександрівська). Був членом Російських зборів.

У 1908-1912 роках обіймав посаду губернатора Бессарабської губернія, був зарахований до Державної канцелярії. 1913 року був призначений сенатором, присутнім у другому департаменті.

Доля після Жотневої революції невідома.