Камінь вагітної жінки
Камінь вагітної жінки (араб. Hadjar el Hibla) — відомий ще як «камінь Півдня» є монолітом доби Римської імперії[1]. Розташований в Баальбеці в Лівані і вважається одним з найбільших монолітів у світі. Маса каменю становить понад 1000 т. За розмірами він сягає 20 з невеликим метрів завдовжки, понад 4 метрів завширшки і близько 4 метрів заввишки, не є паралелепіпедом.
| Камінь вагітної жінки | |
|---|---|
|
| |
| 33°59′54″ пн. ш. 36°11′55″ сх. д. / 33.99845000002777340° пн. ш. 36.19879200002777253° сх. д.Координати: 33°59′54″ пн. ш. 36°11′55″ сх. д. / 33.99845000002777340° пн. ш. 36.19879200002777253° сх. д. | |
| Країна |
 Ліван |
| Розташування | Баальбек |
| Тип | Моноліт і археологічна пам'ятка |
  Камінь вагітної жінки Камінь вагітної жінки (Ліван) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Неподалік від нього були виявлені два інших, старших за віком моноліти в 1990-х і 2014—х рр. Три вапнякові блоки, що були призначені як компоненти для прославленого своїм гігантизмом римського храмового комплексу Баальбек, так і ніколи не були переміщені з копальні.
Назва ред.
Спочатку камінь називали Хаджар ель-Кібл (араб. حجر القبلة), що в перекладі означає «камінь півдня», надалі араби перейменували його в Хаджар ель-Хублі (араб. حجر الحبلى) — «камінь, відторгнутий від материнського масиву». На багатьох мовах світу ця назва звучить як «камінь вагітної жінки».
З приводу походження назви "камінь вагітної жінки " існує кілька версій. За однією з них камінь був названий через вагітну жінку, яка переконувала жителів Баальбека, що знає секрет древніх по переміщенню цього каменю і що розповість їм його, якщо вони будуть годувати її, поки та не народить дитину. За іншою версією назву дала легенда про вагітного джина, якому було доручено виготовити і перемістити цей кам'яний блок. Також дехто вірить, що якщо жінка доторкнеться до нього, то вона стане більш плодовитою.
Опис ред.
Камінь вагітної жінки знаходиться в Баальбеці[2] в Лівані на відстані приблизно в 900 м від храму сонця (храму Юпітера). Його нахил до горизонту становить кут близько 30 °.
Кам'яний блок складається з вапняку, не є паралелепіпедом, довжина блоку 20,31-20,76 м, ширина — 4 м внизу і 4,14-5,29 м вгорі, висота — 4,21-4,32 м. При щільності 2,6-2,8 г/см³ маса становить трохи більше від 1000 т. Даний моноліт за габаритами і масою перевершує трилітони, що знаходяться в основі храму сонця[3], маса кожного з яких є 800 т.
Камінь оброблений з 3-х сторін, і злегка втоплений в землю. У верхній третині моноліт має тріщину, яка, хоч і не проходить через камінь але не є небезпечною.
Призначення ред.
На думку деяких вчених, камінь вагітної жінки призначався для храму сонця[4]. Він разом з трилітонами мав розташовуватися в основі храму. На думку дослідників, такий кам'яний блок міг послужити заготівлею для обеліска. Призначення цього каменю, як і спосіб його виготовлення і переміщення, є предметами суперечок протягом багатьох років. За підрахунками, щоб зрушити даний моноліт, потрібно одночасне зусилля 40000 чоловік. У місці, в якому він розташовується, розмістити таку кількість людей проблематично, так само як і керувати ними. Про те, як стародавні видовбали і обробили такий шматок породи, теж висунуто кілька версій, але всі вони спірні.
Примітки ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 28 листопада 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 листопада 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ruprechtsberger, Erwin M. (1999), «Vom Steinbruch zum Jupitertempel von Heliopolis/Baalbek (Libanon)» [From the quarry to the Jupiter temple of Heliopolis/Baalbek (Lebanon)], Linzer Archäologische Forschungen (in German) 30: 7–56