Відкрити головне меню

Олександр Пилипович Каліщук
Народився 9 грудня 1931(1931-12-09) (87 років)
Перевали, Турійський район, Волинська область, Україна Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Нововолинськ
Діяльність композитор
Відомий завдяки поет, композитор, диригент
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Нагороди
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Заслужений працівник культури України

Олександр Пилипович Каліщу́к (народився 9 грудня 1931 в селі Перевали, нині Турійського району, Волинської області) — український композитор, поет- пісняр, збирач фольклору, диригент, громадський діяч, член Спілки політв'язнів і репресованих України. Заслужений працівник культури України, почесний громадянин міста Нововолинська.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Львівську консерваторію (1976).

Під час навчання в Луківській середній школі (Волин. обл.) у 1951 був заарештований за приналежність до молодіжної організації українських націоналістів. Засуджений до 25-ти років ув'язнення, яке відбував у Солікамському районі (нині Пермського краю, РФ). У 1955 році звільнений за амністією.

Від 1959 року працював у Палаці культури м. Нововолинськ Волинської області. Однак згодом за пісню «Волиняночка» був звільнений із забороною творити. Продовжував писати під чужими іменами. У 1970-х рр. керував хором шахтарів (згодом народна чоловіча капела), з яким здобув 2 золоті медалі на Всесоюзному конкурсі художньої самодіяльності (Київ). З його ініціативи в Нововолинську створено хор ветеранів війни та праці, хор «Просвіта» (від 1989 — художній керівник), народний ансамбль «Райдуга», які успішно виступали в Україні та за кордоном.

Олександр Каліщук продовжує писати пісні на слова Т. Шевченка, Лесі Українки, Д. Павличка, В. Крищенка, О. Богачука, Й. Струцюка, В. Гея, Н. Гуменюк, Є. Лещук, Л. Засадко, а також на власні вірші.

Зібрав і записав понад тисячу нар. пісень. Особливе місце у творчості композитора займають пісні історичної тематики («Козацька пісня», «Переяславська Рада», «Софіївська площа», «Стрілецька могила», «Станція Крути», «Отаман», «Пісня про Загорів», «Повстанці» та ін.) і релігійні піснеспіви («Любімо серцем Бога», «В дні великого посту», «Господи, помилуй нас», «Бог — це любов», «Колискова Ісусу» та ін.).

Звання, нагородиРедагувати

  • Заслужений працівник культури України (1992).
  • Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2009).
  • Почесний громадянин міста Нововолинська.
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011).[1]
  • Почесна грамота Верховної Ради України (2017)

АльбомиРедагувати

  • 2015. України бачу світлий день
  • 2016. Життя прекрасне

БібліографіяРедагувати

Твори О. КаліщукаРедагувати

  • Каліщук О. П. «Дзвенять церковні дзвони». Духовні піснеспіви. – Володимир-Волинський, Видання Володимир-Волинської єпархії, 2000. – Наклад 1000. – Без ISBN.
  • Каліщук О. П. Подарунок душі. Духовні піснеспіви. Книга 2. – Володимир-Волинський, Видання Володимир-Волинської єпархії, 2001. – Наклад не зазначено. – Без ISBN.
  • Каліщук О. Вишийте, мамо, долю мені. Пісні Олександра Каліщука на вірші Петра Гоця. – Львів : НВФ «Українські технології», 2005. – 30 с. – Наклад не зазначено. – ISBN 966-345-065-7.
  • На райдужний спомин. Пісні Олександра Каліщука на вірші Віктора Савчука. – Нововолинськ : «Мінотавр», 2006. – 28 с. – Наклад 100. – ISBN не зазначено.
  • Каліщук О. П. Не вмре наша пісня. Нововолинськ: вид-во "Мінотавр", 2008. - 232 с. – ISBN 966-8811-210.
  • «Родився, щоб для України жити» - пісні Олександра Каліщука на слова Ананія Рябченюка. Упорядник Марія Рябченюк. – Нововолинськ : видавництво «Мінотавр», 2010. – 40 с. – ISBN 966-8811-27-2. – Наклад 300.
  • Каліщук О. П. Безцінний скарб. – Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. – 312 с. – ISBN 978-966-361-632-2. – Наклад 1000.
  • Гиць Я. Г., Каліщук О. П. Пісенна пектораль Прибужжя. Пісні Олександра Каліщука на слова Ярослава Гиця – нотне видання. – Нововолинськ : видавнича група «Формат», 2011. – 20 с.: іл. – 500 екз. – ISBN 966-2557-02-2.

Про О. КаліщукаРедагувати

  • Присяжний П. Життя як свята молитва. Газ. "Народна Рада", 7 грудня 1991 р., с. 1, 2.
  • Михалевич Г. Пісня розправила крила. Газ. "Робітничий голос" (Нововолинськ), 13 грудня 1991 р., с. 2.
  • Філатенко А. Пісні Олександра Каліщука. Газ. «Радянська Волинь», 19 грудня 1991 р., с. 7.
  • Лісова А. Тисяча пісень Олександра Каліщука // Волинь. 2001, 24 квітня.
  • Бурим Тамара. «Життя моє – пісня». Газ. «Наше місто», 6 грудня 2001 р., с. 7.
  • Лагановський Л. Українські пісні звучать у Сиктивкарі // Уряд. кур'єр. 2001, 15 грудня.
  • Бурим Т. Автору пісні «Волиняночка» заборонили 10 років писати // Вісник 2002, 23 травня. с. 8.
  • Ковалюк Галина. Не вгамований Каліщук. Газ. «Наше місто», 7 грудня 2006 р., с. 7.
  • Гуменюк Надія. Про волинські ієрогліфи і таємницю фарфорової скарбнички. Газ. «Віче», 20 грудня 2006 р., с. 2.
  • Ворчинюк Фросина. Митцями народжуються, але бути ними вчаться. Газ. ?, 13-19 березня 2008 р., с. 5.
  • Кліндухов Є. П. Олександр Каліщук – український патріот і волинський соловейко. – Нововолинськ, 2008. 38 стор. Дослідження.
  • Олександр Пилипович Каліщук: «Родився, щоб для України жити». Газ. «Вісті Волині», 21 жовтня 2010 р., с. 4.
  • Корнилюк М. Пройшов сталінські табори і подарував світу пісню «Волиняночка» // Волинь-нова. 2016, 10 грудня.
  • Лісова Алла. Пройшов сталінські табори і подарував нам "Волиняночку", яку вважають народною. Газ. "Цікава газета на вихідні", 16 лютого 2018 р., с. 1, 6.
  • Савчук Валентина. «У будь-якій ситуації я залишався людиною, поклявшись в юності любити Україну, не схибив ні на йоту…». Газ. «Наше місто», 7 лютого 2019 р., с. 12.
  • Зіновій Ярмолюк. "Відомі люди Турійщини".

ПриміткиРедагувати