Кальян Леонід Петрович

Леонід Петрович Кальян
Народження	17 березня 1917; Мелітополь
Смерть	20 червня 1991 (74 роки); Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Освіта	Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків
Роки служби	1937—1953
Партія	КПРС
Звання	Підполковник авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
	Кальян Леонід Петрович у Вікісховищі

Леонід Петрович Кальян (17 березня 1917, Мелітополь — 20 червня 1991) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1943), у роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 583-го винищувального авіаційного полку 101-ї винищувальної авіаційної дивізії Військ протиповітряної оборони СРСР, капітан.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кальян (значення).

Біографія ред.

Народився 17 березня 1917 року в місті Мелітополі (тепер Запорізької області) у сім'ї робітника. Українець. Член ВКП(б) з 1941 року. З 1934 року, закінчивши школу ФЗУ, працював слюсарем-інструментальником на заводі імені Воровського в Мелітополі. У 1936 році закінчив аероклуб і працював у ньому інструктором.

У Червоній Армії з 1937 року. У 1938 році закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків.

На фронтах німецько-радянської війни з листопада 1941 року. Бойове хрещення отримав у 565-му винищувальному авіаційному полку ППО (6-й винищувальний авіаційний корпус ППО Москви). Після того, як наказом від 27 вересня 1941 року одна ескадрилья полку була передана на укомплектування 487-го винищувального авіаційного полку, Л. П. Кальян став командиром 3-ї ескадрильї цього полку, прослуживши в ньому до 1943 року.

12 березня 1943 року, при відбитті нальоту 84-х німецьких бомбардувальників на залізничний вузол Валуйки Бєлгородської області на чолі шістки винищувачів вступив в бій з німецькою авіаційною армадою. У повітряній сутичці, що тривала сорок хвилин, радянські льотчики-винищувачі збили сім літаків, у тому числі два таранним ударом (тут відзначилися льотчики І. Бахтіяров і А. Коковіхін). Гітлерівські льотчики, не витримавши натиску, скинули бомби, не дійшовши до цілі, і повернули назад. Л. П. Кальян в цьому бою збив два бомбардувальники противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 квітня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» капітану Кальяну Леоніду Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 916).

За роки війни льотчик-винищувач, беручи участь в повітряних боях, збив особисто п'ять ворожих літаків і стільки ж — у групі.

Могила Леоніда Кальяна

Після війни продовжував службу у ВПС СРСР. З 1953 року підполковник Л. П. Кальян — в запасі, а потім у відставці. Жив у Києві, і до виходу на пенсію працював старшим інженером у «Укргіпрограді». Помер 20 червня 1991 року. Похований у Києві на Берковецькому кладовищі (ділянка № 77).

Нагороди, пам'ять ред.

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Література ред.

Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — Кн. 1. — М.: Высшая школа, 1976;
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
Лукаш И. М. Солдаты славы не искали — Дніпропетровськ: Промінь, 1984.