Казімеж Ян Дунін-Карвіцький
Казімеж Кшмштоф Ян Непомуцен Дунін-Кавіцький (пол. Kazimierz Krzysztof Jan Nepomucen Dunin-Karwicki; 1796 — 1852) — польський поміщик часів Російської імперії.
| Казімеж Ян Дунін-Карвіцький | |
|---|---|
| пол. Kazimierz Krzysztof Jan Dunin-Karwicki | |
| Народився |
1796 Мізоч, Здолбунівський район, Рівненська область, Україна |
| Помер |
1852 Мізоч, Здолбунівський район, Рівненська область, Україна |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | поляк |
| Діяльність | камер-юнкер |
| Титул | граф |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Дунін-Карвіцькі гербу Лебідь |
| Батько | Кшиштоф Дунін-Карвіцький |
| У шлюбі з | Клементина Ржищевська |
| Діти |
Юзеф Кшиштоф Целестина Францішек |
 | |
Життєпис ред.
Походив з Мізоцької (Волинської) гілки польського шляхетського роду Дуніних-Карвіцьких гербу Лебідь. Син Кшиштофа Дунін-Карвіцького, генерал-лейтенанта коронних військ, та Францишки Малаховської. Народився 1796 року у м. Мізоч. 1813 року помирає його батько. До настання повноліття перебував під опікою матері, яка керувала родинними маєтностями Дунін-Карвіцьких. Стрийня — Ізабелла Свейковська — отримала села Буща й Мости разом із частинами сіл Борщівка, Велика Мощаниця і Ступно.
Оженився на представниці роду Ржищевських, отримавши багатий посаг. 1822 року стає камер-юнкером імператорського двору. 1827 року призначається членом навчальної комісії Київського генерал-губернаторства. 1833 року звернувся до Міністерства внутрішніх справ з проханням надати костелові Ян Непомуцького в Мізочі статус парафіяльного. Його підтримував луцький римо-католицький єпископ Міхал Пивницький. Але прохання було відхилено через замалу кількість офіційних римо-католиків.
Активно намагався знаходити нові джерела доходів у своїх володіннях, відкриваючи невеликі підприємства, котрі переробляли сировину місцевого походження. У 1842 році відмічено функціонування скляного заводу, який щороку давав продукції на суму 1 380 руб, а в 1857 році — шкіряний завод, обсяг виробництва якого складав 150 руб. на рік.
Власність ред.
Під час проведення інвентарної реформи в 1840-х роках вказав, що в Мізоцькій волості налічується 162 тяглих і 108 піших дворів. Уся волость здана в посесію на 12 років шляхтичеві Карлу Нико.
Родина ред.
Дружина — Клементина, донька графа Габріеля Ржищевського.
Діти:
Джерела ред.
- Фелонюк А. До питання про дідичну приналежність Мізоча у XVIII — на початку ХХ ст. // Слов'янський вісник. Серія «Історичні науки»: Зб. наук. праць. — Рівне, 2005. — Вип. 5. — С. 37-41.
- Карліна О. Мізоцький ключ Дуніних-Карвицьких (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)//Дермань і Мізоч в історії та культурі Волині.— С. 152—141