Відкрити головне меню

Здолбу́нівський райо́н — район у південній частині Рівненської області України. Районний центр — місто Здолбунів.

Здолбунівський район
Zdolbunivskyi rayon gerb.png Zdolbuniv-Raion-flag.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Рівненська область
Код КОАТУУ: 5622600000
Утворений: 20 січня 1940
Населення: 57 114 (на 1.02.2016)
Площа: 659 км²
Густота: 86.2 осіб/км²
Тел. код: +380-3652
Поштові індекси: 35700—35766
Населені пункти та ради
Районний центр: Здолбунів
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 20
Міста: 1
Смт: 1
Села: 53
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Грушевського, 14, 25-0-91
Веб-сторінка: Здолбунівська РДА
Голова РДА: Кондрачук Сергій Юрійович
Голова ради: Тимощук Василь Олексійович
Мапа

Commons-logo.svg Здолбунівський район у Вікісховищі

До складу району входить 53 села, 20 сільських, селищна та міська ради.

Відстань від районного центру міста Здолбунів до обласного м. Рівне — 12 км .

Зміст

Загальна географічна характеристикаРедагувати

Як адміністративно-територіальна одиниця район створений у 1939 році.

Межує з чотирма районами Рівненської та одним районом Тернопільської області:

Площа Здолбунівського району — 66 тис. км². Чисельність населення за переписом 1989 року — 65 347 осіб. Станом на липень 2009 року — 57,5 тис. осіб, у тому числі: сільського — 28,3 тис. осіб, міського — 29,3 тис. осіб.

Здолбунівський район включає 1 місто (Здолбунів), 1 селище міського типу (Мізоч) та 53 села.

Найбільшими населеними пунктами у районі окрім Здолбунова є селище Мізоч та села Здовбиця і Дермань.

Усі Населені пункти Здолбунівського району

Фізико-географічні умовиРедагувати

Більша частина Здолбунівського району лежить у межах Волинської височини (Рівненське плато — підвищена лісова рівнина, розчленована ярами та балками), крайня північна — в межах Поліської низовини.

Є запаси будівельного піску, глини, торфу. Загальнодержавне значення мають поклади крейди, розвідані родовища фосфоритів.

По території району протікають річки системи Горині (басейну Дніпра): середня течія Збитеньки, витоки Стубли та Усті, Стубелка, Піщанка.

Різноманітність рельєфу, ґрунтоутворювального поділу та ґрунтів, багатство рослинного і тваринного світу роблять цей край унікальним. Найбільшу наукову та лісівничу цінність мають старі грабово-дубові ліси, особливо в урочищах Мостівському, Гурби, Турова Могила. Тут серед порівняно молодих дерев віком від 80 до 130 років є і старожили — 400-річний каштан та 300-літні липи в с. Дермань, 200-літня липа в урочищі Чернява (поблизу с. Ступне).

Розташований у Західноукраїнській лісостеповій фізико-географічній провінції (більша частина) та Волинському Поліссі.

Унікальна територія Здолбунівщини, що знаходиться у південній частині на межі Волинського лісового плато, Малого Полісся та Кременецьких гір, належить до Дермансько-Мостівського регіонального ландшафтного парку. Із флори парку 31 вид рослин занесено до Червоної книги: це, зокрема, меч-трава болотна, осока Девелла, сашник іржавий, а глід український, що росте в околицях с. Мізоч, занесено до Світового та Європейського червоних списків.

Природоохоронні територіїРедагувати

Історична довідкаРедагувати

Заселення територіїРедагувати

Заселення цієї території людьми почалося в період пізнього неоліту та ранньої бронзи (ІІІ-ІІ ст. до н. е.). Залишки давньоруських городищ існують на території сіл Дермань, Будераж, Мала Мощаниця. Загалом на території району 73 пам'ятки археології.

Друга світова війнаРедагувати

Під час Другої світової війни тут був осередок діяльності УПА. В Здолбунівських лісах формувалися її бойові підрозділи, базувалися старшинські школи, підпільні типографії, штаби УПА (Південь та Північ). 21-22 листопада 1943 р. у с. Будераж у приміщенні нині діючої школи відбулася перша конференція поневолених народів Східної Європи й Азії. Після закінчення війни у США було створено Антибільшовицький блок поневолених народів (нині — Асамблея блоку народів Європи та Азії за свободу і незалежність із центром у Мюнхені).

Історично пам'ятними для українського народу є гурбенські події. У Пасхальні дні 1944 року, в Гурбенському лісі відбулася найбільша битва між формуваннями УПА Південної групи УПА-Північ «Богун» під командуванням командира Петра Олійника-«Енея» та з'єднання «Холодний яр» УПА-Південь, очолюване командиром Миколою Свистуном-«Ясенем» (яке налічувало близько 5 тисяч повстанців) з внутрішніми військами НКВД та частинами Червоної Армії чисельністю близько 35 тисяч осіб, яких підтримувала авіація, танкові частини, бронепоїзд. Наприкінці 80-х на початку 90-х років жителі району вшанували пам'ять про найбільшу битву формувань Української Повстанської армії за незалежність України: на місці загибелі повстанців насипали могили, на них поставили хрести і збудували капличку. Уже стало традицією щорічно у період Великодніх свят проводити урочисте вшанування полеглих у гурбенських лісах, на яке з'їжджаються представники не лише району й області, а й інших місцевостей. У 2005 році тут було побудовано монастир, який носить назву Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах. А 14 жовтня 2006 року відбулося урочисте закладання каменю та розпочато будівництво пантеону Героїв Гурбенського бою поблизу урочища Гурби Здолбунівського району. Відбулось перезахоронення з інших місць Гурбинського лісу до національного пантеону тлінних останків героїв-повстанців, ідентифіковано імена загиблих. Перед могилами повстанців поставлено на високому постаменті-колоні скульптуру Покрови Пресвятої Богородиці, а над могилами покладено мармурові плити з іменами загиблих.

Перебуваючи під фашистською окупацією (з липня 1941 до лютого 1944 років) район зазнав значних людських втрат. У квітні 1943 року нацисти спалили живцем 74 жителі с. Святе, 14 жовтня 1943 року в урочищі Сосонки поблизу Мізоча розстріляли понад 3,5 тис. євреїв.

ЕкономікаРедагувати

ПромисловістьРедагувати

Здолбунівський район має власну промислову базу, від окремих галузей якої в значній мірі залежить економіка України. Одним із провідних і найпотужніших в області є Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» та ТОВ «Волинь-шифер» по виробництву цементу і шиферу. Нарощують темпи виробництва такі підприємства району як ЗАТ «Іскра», ВАТ «Укрцемремонт». Найбільші підприємства розташовані в Здолбунові та селищі Мізоч.

Агропромисловий комплексРедагувати

У районі вирощують цукровий буряк, зернові, відроджується традиційна галузь хмелярства. Розвинуті скотарство та свинарство. Сільськогосподарську діяльність в районі здійснюють 13 сільськогосподарських підприємств, 63 фермерських господарства та 21,8 тисяч особистих селянських господарств, які використовують 34,6 тис. га ріллі.

Транспортно-комунікаційна інфраструктураРедагувати

Здолбунів є важливим залізничним вузлом Львівської залізниці, що має 4 напрями руху: Львів, Київ, Лунінець та Ковель. Залізничну сферу обслуговують вагонне та локомотивне депо, дистанція сигналізації і зв'язку, дистанція енергопостачання, де зайнято понад 3 тисячі чоловік. Залізничні станції — Здолбунів, Глинськ, Івачкове, Мізоч.

Соціальна сфера і сфера послугРедагувати

У районі розташовані відділення 6-ти банків: «Ощадбанку», «Приватбанку», банку «Фінанси і кредит», банків «Аваль», «Форум», «Надра». На Здолбунівщині діють 76 релігійних громад, серед яких: 30 — УПЦ (Московського Патріархату), 21 — УПЦ (Київського Патріархату), 1 — Українська Автокефальна Православна Церква, 1 греко-католицька громада, 1 римо-католицька, 22 протестантських.

На Здолбунівщині регулярно випускається одна громадсько-політична газета «Нове життя» ( редактор М.Степанюк) тиражем до 3000 тисяч, діє електронна версія ЗМІ Здолбунів CITY.

КультураРедагувати

В районі функціонує 36 клубних установ системи Міністерства культури України (15 будинків культури, з них Мізоцький селищний будинок культури та Здолбунівський районний будинок культури, а також 21 клубний заклад, з них 1 Здолбунівський міський клуб). Нині до послуг жителів району 30 бібліотек, в тому числі центральна районна бібліотека, районна бібліотека для дітей та юнацтва, 2 міських, 26 сільських бібліотек. Працює Здолбунівський районний історико-краєзнавчий музей по вулиці Фабричній, 9. Багато мешканців міста й району асоціюють цю будівлю з колишньою стоматполіклінікою, а старожили пам’ятають її як катівню НКВС. Директор музею Олег Тищенко. На території району працює 2 школи естетичного виховання (Здолбунівська музична школа та Мізоцька музична школа). В районі є 22 аматорських творчих колективів, що носять звання «народний» та «зразковий». Відомими в районі, області та за її межами є: народне аматорське вокальне тріо «Мірина»; народний аматорський хоровий колектив; народний аматорський вокально-інструментальний ансамбль «Візерунки»; театр читця «Пошук» Здолбунівського районного будинку культури; народний фольклорний ансамбль «Родовід» клубу с. Нова Мощаниця; народні аматорські хорові колективи будинку культури с. Івачків, та селища Мізоч; зразковий аматорський ансамбль народної музики „Козачок”; зразковий аматорський оркестр народних інструментів „Самоцвіт”; народний фольклорний ансамбль «Здовбицькі молодички» будинку кульри с. Здовбиця та багато інших, зразковий вокальний ансамбль «Іскринка» Здолбунівської музичної школи, зразковий хор старших класів Здолбунівської музичної школи. Аматорські колективи району — постійні учасники не тільки міських, районних та обласних свят, а також Всеукраїнських й Міжнародних рівнів. Почесне звання Заслужений працівник культури України присвоєно Стельмашуку Олександру Івановичу, Тебенько Раїсі Василівні та Бугринцю Андрію Васильовичу.

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Здолбунівського району було створено 56 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 71,84% (проголосували 32 170 із 44 783 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 60,58% (19 488 виборців); Юлія Тимошенко - 13,85% (4 454 виборців), Олег Ляшко - 12,52% (4 027 виборців), Анатолій Гриценко - 4,32% (1 390 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,77%.[1]

ТуризмРедагувати

Здолбунівщина може запропонувати багато варіантів для чудового відпочинку на природі. Здолбунівщина туристична: ТОП -10 місць відпочинку на природі

Кожен обирає в туризмі те, що ближче його вподобанням та можливостям. Здолбунівщина пропонує здійснити захоплюючу подорож туристичним маршрутом “Мальовнича Здолбунівщина”. Мандруючи лісовими стежками і польовими дорогами, ви відчуєте близькість з природою, оздоровитесь фізично і духовно, відчуєте неповторність та красу унікальної природи і культури рідної землі.

ІнвестиціїРедагувати

Здолбунівщина – це промислово-аграрний регіон зі значним ресурсним та інвестиційним потенціалом. Основними пріоритетами інвестиційного розвитку району визначено: - реконструкцію виробничих потужностей підприємств із виробництв сучасних будівельних матеріалів (цементу, шиферу, керамічної та лицювальної цегли); - впровадження енергозаощаджувальних заходів; - будівництво підприємств переробної промисловості; - капітальний ремонт та будівництво нових систем водопостачання та водовідведення; - модернізація систем теплопостачання; - розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури. Інвестиційний паспорт Здолбунівського району. Інвестиційні анкети.

Пам'яткиРедагувати

У Здолбунівському районі Рівненської області нараховується 48 пам'яток історії.

Відомі людиРедагувати

Народилися

  • Борис Тен (Микола Хомичевський; 1897—1983) — український поет і перекладач; колишній священик Української автокефальної православної церкви.
  • Юрій Бржечко[2] — поет, філософ.
  • Сергій Гридін (нар. 1971) — український дитячий письменник.
  • Грогорук Анатолій Ананійович.[3]
  • Володимир Дрозюк — український журналіст, головний редактор здолбунівської райгазети «Нове життя».[4]
  • Олійник Галина Петрівна
  • Улас Самчук (1905—1987) — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово».
  • Філонюк Галина Вікторівна — українська поетка.
  • Олександр Харват (нар. 1959) — український фотограф.
  • Шимчук Микола Олегович — український художник.[5]
  • Ярмолюк Василь Олександрович[6]
  • Юзеф Дунін-Карвицький (1833—1910) — власник маєтку в Мізочі на Рівненщині, польський письменник, краєзнавець, енциклопедист, мемуарист..

ПриміткиРедагувати

  1. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-12. 
  2. Юрій Бржечко
  3. Грирорук Анатолій Архівовано 22 July 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. — не діє
  4. Володимир Дрозюк
  5. Шимчук Микола
  6. Василь Ярмолюк Архівовано 1 August 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. — не діє

ПосиланняРедагувати