Михайло Пивницький
Михайло Ян Пивницький (пол. Michał Jan Piwnicki; 29 вересня 1771 — 29 травня 1845, Житомир) — релігійний діяч РКЦ. Другий з ряду Луцько-Житомирських єпископів (1831—1845).
| Михайло Пивницький | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 23 червня 1828 — 29 травня 1845 | ||
| Обрання: | 23 червня 1828 | |
| Церква: | Римо-Католицька церква | |
| Попередник: | Каспер Цецішовський | |
| Наступник: | Каспер Боровський | |
| ||
| 3 липня 1826 — 23 червня 1828 | ||
| Обрання: | 3 липня 1826 | |
| Попередник: | Patrick MacMullan | |
| Наступник: | Franz Laurenz (Johannes Franz Ignatius) Mauermann, O. Cist. | |
| ||
| 3 липня 1826 — 23 червня 1828 | ||
| Обрання: | 3 липня 1826 | |
| Церква: | Римо-Католицька церква | |
| Альма-матер: | Вільнюський університет | |
| Науковий ступінь: | доктор богослов'я, доктор церковного і цивільного права | |
| Діяльність: | католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ | |
| Народження: | 29 вересня 1771 Нєсухоєже,  Річ Посполита, тепер Воля, Ковельський район, Волинська область,  Україна
| |
| Смерть: | 29 травня 1845 (73 роки) Житомир,  Російська імперія → Україна
| |
| Священство: | 5 листопада 1795 | |
| Єп. хіротонія: | 5 травня 1827 | |
Життєпис ред.
Народився у містечку Несухоїжі на Волині. Закінчив греко-католицьку духовну семінарію у Вільно. Під час студій був свідком остаточного занепаду існування Речі Посполитої Обох Народів. Рукоположений на священика 5 листопада 1795 року єпископом Арсенієм Ґловнєвським — греко-католицьким єпископом-коад'ютором Володимирської і Берестейської єпархії[1]. У 1795—1797 роках Пивницький був професором теології в унійній духовній семінарії у Володимирі.
У 1797 році перейшов на латинський обряд, був призначений каноніком Київського катедрального капітулу і обійняв посаду секретаря і керівника єпископської канцелярії в Житомирі. Користувався шляхетським гербом «Любич» (фактично — гербом однойменного шляхетського роду польсько-пруського походження)[2]. У березні 1815 року Віленський Університет присвоїв йому титул доктора теології і обох прав.
За рекомендацією його попередника єпископа Каспера Цецішовського цар Олександр І призначив Павницького 31 травня 1824 року коад'ютором Луцько-Житомирської дієцезії. Апостольська Столиця відволікала із затвердженням цієї номінації — лише 3 липня 1826 папа Лев XII призначив його титулярним єпископом Рамата (Рама). Фактично почав управляти Луцькою дієцезією в 1827 році, коли єпископа Цецішовського призначили Могильовським архієпископом. Перебував біля нього у Санкт-Петербурзі. Після смерті Каспера Казимира Цецішовського (28 квітня 1831), єпископ Пивницький оселився на постійно в Луцьку і особисто керував, довіреною йому дієцезією.
За управління єпископа Михайла Пивницького, Луцька дієцезія пережила «цілий ряд болісних днів». Спершу листопадове повстання, його занепад, який привів до болісного наслідку для Церкви у вигляді скасування багатьох костелів (у тому числі 28 монастирів і духовної семінарії у Луцьку). Монастирські добра і маєтки були забрані до російської державної скарбниці. За царськими указами також поступово ліквідовували парафіяльні греко-католицькі та латинські школи, забороняли будувати нові та ремонтувати старі костели. Згідно з указом царського уряду свою резиденцію, разом із консисторією і семінарію, в 1844 році мусив перенести до Житомира. Більше як сто років Луцьк не був самостійною адміністративною одиницею Католицької Церкви.
Після смерті єпископа Михайла Пивницького розпочалися довгі перерви в наступництві Луцько-Житомирських пастирів, це зроблено царським урядом із метою, щоб допровадити Церкву на цих теренах до занепаду. Перший етап тривав біля трьох років. Дієцезією почав управляти «освічений, побожний і ревний прелат Луцької катедри» о. Станіслав Ловецький.
Примітки ред.
- ↑ Cheney, David M. Bishop Michal Piwnicki [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Архів оригіналу за 4 лютого 2007. Процитовано 14 березня 2016.
- ↑ Prokop, Krzysztof Rafał. Sylwetki biskupów łuckich. - Biały Dunajec - Ostrog, 2001. - S. 174.
Джерела ред.
- Інна Шостак. Луцько-Житомирська Римо-Католицька дієцезія наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття. — Білий Дунаєць — Острог, 2005.
- Ks. Witold Józef Kowalów. Biskup Michał Piwnicki (1831—1845) // Wołanie z Wołynia. — nr. 5 (18) z września-października 1997. — S. 36-37. (пол.)
- Krzysztof Rafał Prokop. Sylwetki biskupów łuckich. — Biały Dunajec — Ostróg 2001. — S. 174—178. (пол.)
Посилання ред.
- Bishop Michal Piwnicki [Архівовано 4 лютого 2007 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)