Казневський Михайло Олександрович

Казневський Михайло Олександрович (19 вересня (30 вересня) 1900(19000930)[1], Одеса — 5 липня 1984, Київ) — український кінорежисер, театрально-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України (1960).

Казневський Михайло Олександрович
Дата народження19 вересня (2 жовтня) 1900
Місце народженняОдеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті5 липня 1984(1984-07-05) (83 роки)
Місце смертіКиїв, Українська РСР, СРСР
Alma materОдеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Професіярежисер
ЧленствоНСКУ
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений діяч мистецтв УРСР

Народився 30 вересня 1900 р. в Одесі. Закінчив Одеський музично-драматичний інститут ім. Л. Бетховена (1931). Працював головним режисером літературного мовлення в Харкові (1931—1935 рр.). У 1935—1938 рр. — художній керівник Державної естради (Київ). У 1936—1938 роках навчався у Олександра Довженка в режисерській лабораторії при Київській кінофабриці[2]. З 1938 по 1941 роки обіймав посаду головного режисера літературно-драматичного сектору Українського радіокомітету (Київ).

Під час Другої світової війни був художним керівником фронтових бригад артистів Північно-Кавказького військового округу, артистичним і художнім керівником Туркменської філармонії (Ашгабат). З 1947 по 1949 рік Михайло Казневський працював художнім керівником Одеської філармонії, у грудні 1948—1952 рр. — заступник голови Комітету зі справ мистецтва УРСР. З 1952 по 1964 роки — старший режисер Головної музичної редакції, головний режисер і художній керівник Київської студії телебачення. Помер 5 липня 1984 р. в Києві.

Автор книги «Телебачення» (К., 1960) та статей у періодичній пресі. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Був членом Спілки кінематографістів України (1965).

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. в ЕСУ дата народження 19 (31).09.1900, але у вересні лише 30 днів.
  2. Безручко О. В. Невідомий експеримент української кінопедагогіки 30-Х рр. ХХ ст. // Педагогічна теорія і практика: Зб. наук. праць. — 2017. — Вип. 1 (6). — С. 83-98.