Казанський Діонісій Олександрович
Діонісій Олександрович Казанський (6 (19) січня 1883, Грязновка, Тамбовська губернія — 8 листопада 1938) — радянський український учений, хімік, професор. Декан хімічного факультету і завідувач кафедри кількісного аналізу Харківського державного університету та завідувач кафедри органічної хімії у Харківському інституті соціального виховання.
Казанський Діонісій Олександрович | |
---|---|
Народився | 6 (18) січня 1883 Тамбовська губернія, Російська імперія |
Помер | 8 листопада 1938 (55 років) |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | хімік, викладач університету |
Alma mater | Імператорський Харківський університет (1910) |
Заклад | Харківський державний університет імені А. М. Горького Харківський технологічний інститут Харківський інститут соціального виховання |
Вчене звання | професор |
Вчителі | Тимофеєв Володимир Федорович |
Членство | Всесоюзне хімічне товариство імені Дмитра Менделєєва |
Життєпис
ред.Діонісій Казанський народився 6 (19) січня 1883 року у селі Грязновка Тамбовської губернії у родині священника. Навчався у духовній семінарії, але потім її покинув. У 1904 році екстерном склав екзамени на атестат зрілості, а наступного року поступив на хімічне відділення фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету. У 1910 році закінчив університет з дипломом першого ступеня і став працювати асистентом на кафедрі неорганічної хімії. Почав свою наукову діяльність під керівництвом професора Володимира Тимофєєва. У 1913 році був відправлений у відрядження до Лейпцигу, де працював у лабораторії професорів Вільгельма Бетгера[de] та Карла Друкера[de]. З 1916 року працював лаборантом, а потім асистентом при неорганічному відділенні хімічної лабораторії університету. З того ж року працював у приватній жіночій гімназії Покровської та Ілляшевої, де викладав фізику[1][2][3].
У 1920 році влаштувався працювати на кафедру неорганічної та аналітичної хімії Харківського технологічного інституту (ХТІ). Все подальше життя працював за сумісництвом на цій кафедрі, послідовно обіймаючи посади асистента, викладача та професора. З 1921 року також обіймав посаду професора у Харківському інституті народної освіти (ХІНО). В інститутах читав лекції з кількісного аналізу та неорганічної хімії. Брав участь у роботі Третього (1922) та Четвертого (1925) Менделеєвських з'їздів[ru]. У 1926 році став завідувачем кафедри органічної хімії у Харківському інституті соціального виховання[1][2]. У 1929 році працював науковим співробітником хімічної лабораторії ХТІ, після перетворення інституту у Харківський політехнічний інститут працював на посаді доцента. Наступного року Казанський став працювати у Харківському хіміко-технологічному інституті, який був утворений після реорганізації політехнічного інституту[2].
У 1933 році, Діонісія Казанського запросили очолити кафедру кількісного аналізу у відродженому Харківському державному університеті, де він першим став читати лекції з кількісного аналізу. Через два роки Казанський очолив хімічний факультет, змінивши Юрія Габеля. Залишався на посаді декана до своєї раптової смерті 8 листопада 1938 року[1][4][5].
Особистіть
ред.Крім наукової діяльності займався громадською роботою, обирався членом президії Харківського хімічного товариства та у 1929 році був бібліотекарем Товариства фізико-хімічних наук при ХІНО. На останньому році життя очолив та активно керував секцією викладання хімії Харківського відділення Всесоюзного хімічного товариства імені Дмитра Менделєєва[1].
Хімік Борис Красовицкий характеризував Діонісія Казанського як доброзичливу та тиху людину, однак, зазначав, що курс кількісного аналізу Казанський читав «неважно». Викладання відбувалося на українській мові, яку лектор знав погано та у його лексиці було багато спотворених українських слів. Через що студентів більш цікавили мовні огріхи Казанського, ніж предмет курсу[6].
Науковий доробок
ред.Діонісій Казанський був автором наукових праць з фізичної та аналітичної хімії[1]. Зокрема на засіданнях Харківського Фізико-хімічного товариства він прочитав такі роботи:[7]
- О растворимости резорцина в смесях некоторых органических растворителей (1911)
- Депрессия анилина в растворах хлористоводного анилина (1914)
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Петренко, Логинова, 2004, с. 45.
- ↑ а б в Павлова, 2010.
- ↑ Мчедлов-Петросян, 2004, с. 17.
- ↑ Мчедлов-Петросян, 2004, с. 19, 24.
- ↑ Красовицкий, 2008, с. 180.
- ↑ Красовицкий, 2008, с. 150.
- ↑ Андреасов, 1952, с. 276—279.
Джерела
ред.- Андреасов Л. М. Деятельность Физико-химического общества при Харьковском университете (1872—1915) // Из истории отечественной химии. Роль ученых Харьковского университета в развитии химической науки : [рос.] / ответственный редактор проф. Е. С. Хотинский. — Харьков : Издательство Харьковского государственного университета имени А. М. Горького, 1952. — С. 225—281. — 324 с.
- Красовицкий Б. М. Воспоминания : [рос.]. — Харьков : Фолио, 2008. — 732 с. — ISBN 978-966-03-4468-6.
- Мчедлов-Петросян Н. О. Химия в Харьковском университете : [рос.] // Вісник Харківського університету : жур. — 2004. — Вып. 11 (34), № 626. — С. 5—34.
- Павлова Г. В. Казанский Дионисий Александрович // История Харьковского технологического института в лицах : [рос.]. — Харків : Науково-технічна бібліотека НТУ «ХПІ», 2010.
- Петренко Л. Г., Логинова Л. П. Дионисий Александрович Казанский : [рос.] // Вісник Харківського університету : жур. — 2004. — Вып. 11 (34), № 626.