Йоханнес Лосіус (нім. Johannes Lossius; 18421882) — естонський бібліотекар та історик.

Йоханнес Лосіус
Народився7 січня 1842(1842-01-07)[1]
Кодавере, Пала (волость), Йиґевамаа, Естонія
Помер14 лютого 1882(1882-02-14)[1] (40 років)
Тарту, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Діяльністьісторик
Галузьісторія
Alma materДерптський імператорський університетd
БатькоEduard Friedrich Lossiusd

Біографія

ред.

Народився 7 січня 1842 року у сім'ї пастора Едуарда Фрідріха Лосіуса (1811—1870)[2].

У 1861—1868 роках вивчав в Імператорський Дерптський університет, спочатку медицину, але натхненний лекціями Шіррен, змінив свою спеціалізацію на історію. Потім викладав у Домській школі. З 1871 року працював у бібліотеці Дерптського університету; спочатку помічником бібліотекаря, потім бібліотекарем.

Відомий, головним чином, тим, що підготував видання (1875) останньої частини «Історії [Ліфляндія|Ліфляндії]]» [Кельх, Християн|Християна Кельха]], що охоплювала 1690—1707 рр.. і що залишалася після смерті Кельха у рукописі. Лоссіус також опублікував книгу «Документи графів Делагарді у Дерптській університетській бібліотеці» (нім. Die Urkunden der Grafen de Lagardie in der Universitätsbibliothek zu Dorpat; 1882). Також він досліджував великий приватний архів Ікскюлі в замку Фікель, написавши в 3-х частинах «Drei Bilder aus dem livländischen Adelsleben des 16. Jahrhunderts» (Leipzig, 1875—1878); третина про фельдмаршала Отто Ікскюля[de] залишилася незавершеною.

Помер у Дерпті 14 лютого 1882 року.

Примітки

ред.
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117683094 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Lossius, Eduard Friedrich (1811—1870) (нем.). // Baltisches Biographisches Lexikon Digital.. — S. 474.

Джерела

ред.