Вікіпедія

Йосиф Яримович

український греко-католицький священник, жертва радянських репресій, слуга Божий
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яримович.

Йосиф Яримович (ім'я також Йосип; 9 червня 1882, Новосілка кут[a] — 30 червня 1946, Херсон) — український греко-католицький священник, довголітній парох с. Настасів, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Слуга Божий
о. Йосиф Яримович
Яримович Йосиф Лукич
Народився9 червня 1882(1882-06-09)
Новосілка, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер30 червня 1946(1946-06-30) (64 роки)
Херсон, Українська РСР, СРСР
Країна Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польська Республіка
 Українська РСР
Національністьукраїнець
Місце проживанняс. Настасів
Діяльністьсвященник
Alma materЛьвівська духовна семінарія, Львівський університет, Віденський університет
Посадапарох с. Настасів
Термін1926 —1945
Попереднико. Євстахій Цурковський
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква
РідЯримовичі
Батькоо. Лука
МатиЕлеонора Онишкевич
У шлюбі зМарія Зафійовська
ДітиЯрослава

Життєпис

ред.

Йосиф Яримович народився 9 червня 1882 року в селі Новосілка кут Підгаєцького повіту (нині с. Новосілка Підгаєцького району Тернопільської області) в сім'ї місцевого священника Луки Яримовича (1848—1930) і його дружини Елеонори, дочки о. Йосифа Онишкевича, пароха с. Сарники горішні на Рогатинщині. Навчався у народній школі в рідному селі і Бережанській гімназії (упродовж 1892[1]—1900 років; іспит зрілості склав 29 травня 1900[2]). Восени 1900 року вступив до Львівської духовної семінарії і розпочав навчання на Богословському факультеті Львівського університету. Наступного року у зв'язку із сецесією українських студентів Львівського університету перейшов на богословський факультет Віденського університету (там закінчив 2-й рік богослов'я[3]). У 1902 році повернувся до Львова і в 1904 році завершив богословські студії. Одружився з Марією дочкою о. Івана Зафійовського, пароха с. Бариш на Бучаччині[4]. Виховували четверо дітей.

Ієрейське рукоположення отримав 31 січня 1909 року[2]. Першим місцем душпастирської праці була парафія в селі Ушковичі на Перемишлянщині, де з 8 лютого 1909 року до 15 січня 1911 року він був сотрудником. Потім працював у місті Скалат на Тернопільщині (з 16 січня 1911 року) — був адміністратором парафії і катехитом в народних школах та приватній реальній гімназії[2]. З 1914 до 1918 року був адміністратором парафії в селі Біле Перемишлянського повіту, а в 1918—1926 роках — парохом у селі Насташине Рогатинського повіту[5]. З 1926 року останньою парохією отця Йосифа Яримовича було с. Настасів на Тернопільщині. З приходом на нову парафію з усією енергією взявся за благоустрій парафіяльної садиби і розпис церкви Вознесіння Господнього. Церква була побудована ще 1902 року, проте через брак коштів і воєнні події Першої світової війни так і не була розмальована. Розписом займався спочатку Дем'ян Горняткевич з Андрієм Наконечним і Михайлом Зорієм, а після недовгої перерви завершував Северин Борачок. На парафії організував Братство Найсвятіших Тайн, яке на початок 1936 року було одним із найбільших в деканаті (302 особи). Був діяльним у кооперативі «Єдність». У 1930 році завдяки о. Яримовичу в селі не були розквартировані польські улани і таким чином вдалося уникнути пацифікації[6].

З приходом радянських військ на Галичину у вересні 1939 році розпочалися арешти. Арештований 26 грудня 1939 року, проте після 40 днів[7] утримування в Тернопільській тюрмі за браком конкретних доказів був відпущений на волю. Вдруге заарештований 30 жовтня 1945 року і відправлений в камеру попереднього ув'язнення в Микулинцях, а згодом у тюрму м. Чорткова. 26 січня 1946 року військовий трибунал НКВС Тернопільської області засудив його до 7 років ув'язнення за ст. 54-2 і 54-3 Кримінального кодексу УРСР[8]. Помер 30 червня 1946 року в Херсонській виправно-трудовій колонії МВС № 13.

Реабілітований 12 травня 1992 року.

Беатифікаційний процес

ред.

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Йосифа Яримовича до лику блаженних[9].

Зауваги

ред.
  1. ↑ Дата і місце народження подається за: ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 5, спр. 455: Анкети, характеристики, листи та інші документи священиків з прізвищами на літеру «Я». — арк. 42 — Анкета о. Йосифа Яримовича.

Примітки

ред.
  1. ↑ У 1892/1893 навчальному році навчався в Іб класі Бережанської гімназії: Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Brzeżanach za rok szkolny 1893. — Brzeżany 1893. — S. 63. [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 5, спр. 455: Анкети, характеристики, листи та інші документи священиків з прізвищами на літеру «Я». — арк. 42 — Анкета о. Йосифа Яримовича.
  3. ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 275. (англ.)
  4. ↑ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 5, спр. 455: Анкети, характеристики, листи та інші документи священиків з прізвищами на літеру «Я». — арк. 42зв — Анкета о. Йосифа Яримовича.
  5. ↑ Jarymovyč Josyf // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 173. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. ↑ Головин Б. Яримович Йосип Лукич… — С. 761.
  7. ↑ Українські гекатомби | Збруч. zbruc.eu (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  8. ↑ Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ: Життєписи Слуг Божих. Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  9. ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 7 червня 2020.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йосиф_Яримович&oldid=38044187