Йоганн Непомук Ендер
Йоганн Непомук Ендер (нім. Johann Nepomuk Ender; 4 листопада 1793, Відень, — 16 березня 1854, там само) — австрійський художник.
| Йоганн Непомук Ендер | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Johann Nepomuk Ender | ||||
|
| ||||
| Народження |
4 листопада 1793[1][2] або 3 листопада 1793[3][4] Відень, Австрія[3] | |||
| Смерть | 16 березня 1854[1][5][…] (60 років) | |||
| Відень, Австрія[3] | ||||
| Країна |
 Австрія[7] | |||
| Жанр | історичний живопис | |||
| Навчання | Віденська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник, викладач університету | |||
| Відомі учні | Henrik Weberd | |||
| Працівник | Віденська академія мистецтв | |||
| Діти | Едуард Ендер | |||
| Брати, сестри | Томас Ендер | |||
| Роботи в колекції | галерея Бельведер, Національний музей Швеції, Музей історії мистецтв, Hungarian National Galleryd, Музей образотворчих мистецтв, Ernest Zmeták Art Galleryd, Moravian Gallery in Brnod, Музей фюрера, Угорський національний музей і Музей палацу короля Яна III у Вілянуві | |||
|
| ||||
 Йоганн Непомук Ендер у Вікісховищі | ||||
Життя і творчість ред.
Й. Н. Ендер протягом декількох років вивчав живопис у віденській Академії образотворчих мистецтв. Вперше представив свою картину («Смерть Марка Аврелія») на виставці в Академії, і молодого художника преміювали. 1818 року угорський граф Іштваном Сечені запросив Ендера взяти участь у його подорожі Грецією та Італією. З цієї поїздки Ендер привіз безліч ескізів, що стали згодом основою для його художніх полотен. Під час перебування в Італії художник зумів познайомитися зі впливовими людьми, за допомоги яких він згодом отримав можливість навчатися в римський Академії Святого Луки.
1826 року Ендер повернувся до Австрії, жив у Відні і працював як вільний художник, перш за все як портретист. Однією з кращих робіт майстра вважається його «Розп'яття Христа», написане в 1850—52 роках для віденського собору Святого Стефана. Крім олійного живопису, Й. Е. Ендер цікавився також мідною гравюрою. Художниками були також брат-близнюк Йоганна, Томас Ендер і син Едуард.
Галерея ред.
-
Портрет Ференца Сечені (1823) -
Крізь темряву — до світла (алегорія, 1831) -
Портрет графа Йожефа Дешефі (бл. 1820) -
Портрет графині Юліани Сечені (1817) -
Портрет графа Іштвана Сечені (1818) -
Портрет графа Міхая Естерхазі (бл. 1830) -
Портрет графа Дьордя Каролі (бл. 1830) -
Портрет графа Петра Дмитровича Бутурліна, акварель.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116476931 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Johann Nepomuk Ender — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б в Dr. Constant v. Wurzbach Ender, Johann Nepomuk // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 4. — S. 38.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Johann Nepomuk Ender
Література ред.
- Эндер // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Ender Johann Nepomuk. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 1, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1957, S. 247.
- G. Frodl, Wiener Malerei der Biedermeierzeit, 1987