Йоаким ІІ (патріарх Константинопольський)

Патріарх Йоаким II (грец. Πατριάρχης Ἰωακεὶμ Β´, в миру Іоанн Коккодіс Курсулудіс, грец. Ιωάννης Κοκκώδης Κουρσουλούδης; близько 1802, Каллімасіа, Османська імперія — 17 серпня 1878, Стамбул) — патріарх Константинопольський (на престолі двічі: 1860-1863 та 1873-1878 роки).

Патріарх Йоаким ІІ
Πατριάρχης Ἰωακεὶμ Β΄
Joachim II.jpg
Прапор
Святійший Архієпископ Константинополя - Нового Риму і Вселенський Патріарх
4 жовтня 1860 — 18 серпня 1863
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Кирило VII
Наступник: Софроній IV
Святійший Архієпископ Константинополя - Нового Риму і Вселенський Патріарх
23 листопада 1873 — 5 серпня 1878
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Антим VI
Наступник: Йоаким III
 
Альма-матер: Халкінська семінарія
Діяльність: священнослужитель
Ім'я при народженні: Іоанн Коккодіс Курсулудіс
Народження: 1802(1802)
Каллимасія, острів Хіос
Смерть: 17 серпня 1878(1878-08-17)
Стамбул
Похований: Храм Живоносного Джерела[d]

CMNS: Йоаким ІІ у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився близько 1802 в селі Каллімасіа острова Хіос (Καλλιμασιά Χίου); доводився дядьком по матері майбутньому Патріархові Йоакима IV (1884-1886).

У грудні 1827 року був возведений у сан єпископа Дринупольского, в липні 1835 року переміщений на Яннінську кафедру, в серпні 1838 року відправлений на Афон, через 2 роки знову отримав Яннінську кафедру, в квітні 1845 року переміщений в Кизик.

4 жовтня 1860 року обраний на патріарший престол, успадковувавши його від Патріарха Кирила VII. Скликаний ним Собор 24 лютого 1861 роки позбавив сану і засудив до заслання головних ідеологів болгарського руху: митрополитів Макаріопольського Іларіона, Велеського Авксентія і Пловдивського Паїсія.

Був першим Константинопольським патріархом, обраним довічно за положенням Загальних статутів (грец. Γενικοὶ Κανονισμοί) (будучи геронтом, спочатку противився їх втіленню в життя, але був змушений Синодом і Портою до їх виконання на початку 1862 року[1]); проте, 18 серпня 1863 року було змушений відректися від престолу через невдоволення ним з боку членів Синоду.

Обрано вдруге 23 листопада 1873 року і займав престол до самої смерті 5 серпня 1878 року. Похований в Храмі Життєдайного Джерела в Валуклі.

ПриміткиРедагувати

  1. Соколов И. И. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. — Т. I. — СПб., 1904. — С. 756—757.

ДжерелаРедагувати

  • Соколов, Иван Иванович (византинист)|Соколов И. И. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. — Т. I. — СПб., 1904. — С. 579—592.
  • Ἰωακεὶμ Β´ на сайті Константинопольської Патріархії

ПриміткиРедагувати