Авксентій (Чешмеджиєв)
Митрополит Авксентій[1] (Авксентій I Велеський, Авксентій III Герцеговінський; 1798, Самоков, Османська імперія — 1 лютого 1865, Константинополь) ― єпископ Константинопольського патріархату болгарського походження, митрополит Велеський; діяч Болгарської схизми з 1860 року.
| Митрополит Авксентій Авксентій Чешмеджиєв | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1848 — 1855 | ||
| Церква: | Константинопольський патріархат | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 1798 Самоков | |
| Смерть: | 1 грудня 1865 Константинополь | |
| Автограф: | .svg){kind=small}
| |
Біографія ред.
Народився у 1798 році в Самокові. Походить зі знатної родини Чешмеджиєвих.
Навчався в Рильському монастирі, де прийняв чернецтво. Спочатку (близько 1830 року) був дияконом при Кюстендильському митрополиті Артемідії.
У 1831 році висвячений на єпископа з титулом Діопольський та призначений митрополитом у Кюстендилі. Проявив себе як болгарофіл. Перешкоджав отурченню болгар. Сприяв відкриттю училищ і будівництву церков.
З 1837 року — митрополит Мостарський у Герцеговині, де був непопулярним у народі через уведення ним підвищених зборів за вчинення треб і нових податків.
Після втручання влади був зміщений з кафедри і тимчасово знайшов притулок у Житомисліцькому монастирі.
З 1848 року — митрополит Велеський у Македонії. Розвинув тут широку громадську діяльність; мав авторитет серед слов'янського населення.
У 1858 році відмовився перейти на Диррахійську митрополію зі змішаною греко-албанською паствою, пояснивши свою відмову бажанням піклуватися про болгарську паству Велеської єпархії.
Сприяв розвитку новоболгарської освіти і захищав слов'янське населення перед османською владою.
Після 1855 року митрополит Авксентій вирушив у Константинополь, де не тільки брав участь у русі за незалежність Болгарської церкви, але й став одним з його керівників, поряд з єпископом Іларіоном Макаріопольським. Митрополит Авксентій був переконаним противником унії з католицькою церквою, яку вважав шкідливою.
Підтримав антиканонічну акцію Іларіона Макаріопольського, який не пом'янув 3 квітня 1860 року на богослужінні в константинопольському храмі святого Стефана Константинопольського патріарха, що стало початком багаторічної греко-болгарської схизми. У лютому 1861 року разом з єпископом Іларіоном позбавлений сану на Соборі, скликаному Патріархом Іоакимом II; продовжував служити аж до вислання (1861—1864).
Звільнені 25 вересня 1864 року, і потім урочисто зустрінуті константинопольськими болгарами.
66-річний Авксентій на той час був уже серйозно хворим. Знаючи про це, Константинопольська патріархія запропонувала йому покаятися в обмін на відновлення в сані митрополита. Але митрополит Авксентій, переконаний у своїй невинності і обґрунтованості болгарської позиції, відмовився.
Помер 1 або 2 лютого 1865 року в Константинополі. По смерті його тіло бальзамували[2]. Похований у дворі Болгарської церкви святого Стефана в Стамбулі.
Авксентій Велеський заповів усе своє майно на благодійність, основну частина його використано для заснування Самоковської духовної школи[bg].
Деякі впливові члени болгарської константинопольської громади оголосили його святим особливій болгарській Церкві.
Примітки ред.
- ↑ Стаття "Болгарська православна церква" у ВУЕ. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 21 травня 2022.
- ↑ Т. Ст. Бурмовъ. Българо-гръцката църковна распря. София, 1902, стр. 328.
Література ред.
- Иванов Й. Северна Македония. София, 1906, стр. 326—328;
- Иванов Й. Св. Иван Рилски и неговият монастир. София, 1917, стр. 113—121.