Зяблівське озеро
Зяблівське озеро або Касирське озеро (крим. Qasır gölü) — озеро, розташоване на півночі коси Арабатська стрілка (частина Кримського півострова), на території Генічеського району Херсонської області України. Площа — 0,84 км. Тип загальної мінералізації — солоне. Походження — лиманове. Група гідрологічного режиму — безстічне.
| Зяблівське озеро Зяблівське | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 46°3′6″ пн. ш. 34°49′30″ сх. д. / 46.05167° пн. ш. 34.82500° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування |
Херсонська область Генічеський район Присиваська низовина | |||
| Прибережні країни |
Україна | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | мінеральне | |||
| Група озер | безстічні | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 0.84 км² | |||
| Висота | -0.2 м | |||
| Глибина макс. | 0.5 м | |||
| Ширина | 0.6 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
| Geonames | 7047163 | |||
  Зяблівське озеро (Україна) | ||||
| ||||
|
| ||||
Географія
ред.Входить до Генічеської (Чонгаро-Арабатська) групи озер. Довжина — 3 км. Ширина найбільша — 0,6 км. Глибина найбільша — 0,5 м. Найближчі населені пунктиː села Генічеська Гірка і Щасливцеве, розташовані на схід від озера.
Озеро має довгасту форму витягнуту з півночі на південь. Розташоване на півночі коси Арабатська стрілка та відокремлено від Азовського моря перешийком, де розташована забудова сіл Генічеська Гірка і Щасливцеве, а також заболочена низовина. Розділене земельним насипом, який розділяє водойму на дві частиниː північна і південна, також кілька дрібних водойм. Крайня північна частина озера пересихає в посушливий сезон. Річки не впадають. Береги пологі, за винятком східного (за винятком північного краю) і південно-східних берегових ліній — обривисті з пляжами, висотою 2 м. На південний схід від озера розташовані солончаки й артезіанський колодязь.
Рівень води в озері на 1-1,5 м нижче рівня затоки Сиваш, з яким з'єднано каналом для поповнення води. Глибина навесні 0,3-0,7 м, влітку — 0,1-0,3 м. Середньорічна кількість опадів — 350—400 мм. Основне джерело живлення — змішане — поверхневі (води Сиваша) і підземні (Причорноморського артезіанського басейну, біля берегів обривів) води, донними джерелами, а також прісними водами з самовиливних артезіанських свердловин. Солоність води в літній час 22-26 %, в розчинених солях переважають кухонна сіль, яка зазвичай осідає в кінці літа. Донні відкладення — сірі щільні мули потужністю до 1,5-3 м. Інтенсивно заростають вищою водною рослинністю на ділянках, куди надходять води з артезіанських свердловин, водорості ж зазвичай розвинені біля виходів підземних вод.
Джерела
ред.- Лист карти L-36-70.
- Національний атлас України. 2008 р.
- Ресурси поверхневих вод СРСР. Том 6. Україна і Молдавія. Випуск 4. Крим. Під. ред. М. М. Айзенберга і М. С. Каганера. — Л.Гидрометеоиздат. 1966 р.
- Атлас Криму, 2004 р.