Артезіанські води

Артезіа́нські во́ди (англ. artesian aquifer) — напорні підземні води, розташовані у водоносних шарах між водонепроникними шарами. Розкриті свердловинами, вони піднімаються вище водотривкої покрівлі, іноді фонтанують.

Артезіанські води
Геологія артезіанських вод.
Схема видобування артезіанських вод.

Назва походить від назви французької провінції Артуа (лат. Artesium), де в XII ст. вперше в Західній Європі були побудовані бурові колодязі, з яких вода сама виливалася на поверхню. Надалі за ними закріпилася назва артезіанських, а підземні води, що перебувають під напором, були названі артезіанські води. Напірні властивості у водоносному горизонті виникають завдяки своєрідному заляганню верств гірських порід, коли водовмісні породи підстелюються і вкриваються водонепроникними. Артезіанські води звичайно знаходяться в западинах, мульдах, синкліналях, у кристалічних породах, розбитих тріщинами та тектонічними розривами. Райони з відповідною геологічною будовою, що характеризуються системою водоносних горизонтів, які з глибиною змінюють один одного, називаються артезіанськими басейнами.

Джерела артезіанського типу відносяться до найважливіших корисних копалин. Зазвичай залягають на глибині від 100 до 1000 метрів.

У межах України виділено Дніпровсько-Донецький, Львівський та Причорноморський артезіанські басейни. У вертикальному розрізі цих басейнів верхні горизонти підземних вод (до глиб. 400— 600 м у пн. половині країни та 100—300 м у південній) прісні, використовувані для водопостачання; більш глибокі горизонти мають солонувату або солону воду. На півдні України артезіанські води використовуються не лише для водопостачання, але й для зрошення.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Велика Радянська Енциклопедія
  • Виржиковський Р. Р. Гідрогеологія. — Харків — Київ, 1932.
  • Овчинников А. М. Общая гидрогеология. — Издание 2. — Москва, 1954.
  • Семихатов А. Н. Подземные воды СССР. — Москва — Ленинград, 1934.
  • Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.

ПосиланняРедагувати