Зорге Ріхард Густавович

Рі́хард Густавович Зо́рге (нім. Richard Sorge; нар. 4 жовтня 1895(18951004) — 7 листопада 1944) — журналіст, розвідник, потрійний агент, що працював на німецьку, китайську (Чан Кайші), а також на радянську розвідки. У СРСР — радянський розвідник (агентурний псевдонім «Рамзай»), Герой Радянського Союзу (1964, посмертно).

Ріхард Зорге
нім. Richard Sorge
Bundesarchiv Bild 183-1985-1003-020, Richard Sorge.jpg
Ріхард Зорге, 1940
Псевдо Рамзай
Народився 4 жовтня 1895(1895-10-04)
селище Сабунчі,
Бакинський повіт,
Бакинська губернія,
Російська імперія
Помер 7 листопада 1944(1944-11-07) (49 років)
Токіо, Японська імперія
·повішення
Поховання Тама[d]
Громадянство Російська імперія Російська імперія
СРСР СРСР
Національність німці[1]
Діяльність розвідник під прикриттям
Галузь журналістика[2][2] і Шпигунство[2][2]
Відомий завдяки впливом на хід Другої світової війни
Alma mater Гамбурзький університет
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов німецька[3][2][2]
Заклад ГРУ
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1914
Партія Комуністична партія Німеччини і КПРС
Батько Gustav Wilhelm Richard Sorged
Родичі Friedrich Sorged
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна
Залізний хрест 2-го класу

Легендарна особа та сьогоденняРедагувати

 
Ріхард Зорге на поштовій марці

Завдяки поширенню його імені в мас-медіа і популярній літературі, його шпигунська кар'єра деякий час вважалася легендарною серед інших постатей розвідників світу.

Він надавав Радянському Союзу інформацію про наміри Японської імперії під час Другої світової Війни. Згідно з публікаціями, Зорге, наприклад, повідомив Сталіну про наміри Японії почати війну з США нападом на Перл-Гарбор[джерело?]. Завдяки цій інформації Радянський Союз зміг перекинути далекосхідні дивізії під Москву, що спричинило першу поразку гітлерівських військ на східному фронті.

Зорге впіймали наприкінці 1941 року. Ані він, ані Радянський Союз не визнали, що він є радянським шпигуном. Зорге стратили 7 листопада 1944 р. (у день найбільшого радянського свята - річниці жовтневого перевороту) у в'язниці для політичних в'язнів Суґамо (яп. 巣鴨拘置所).

В наш час історична постать Ріхарда Зорге як розвідника, його героїзм та його інформаційний внесок в справу попередження війни або навпаки підпадає критичному перегляду, навіть в деяких колах російських військових. Так його повідомлення Сталіну про начебто початок наступу Третього Рейху на СРСР 22 червня 1941 р. визнається пізнішою радянською пропагандистською фальсифікацією 1960-тих років

—...Ще в 60-ті роки опубліковано телеграму «Рамзая» з попередженням: Війна почнеться 22 червня... Після цього говорилось: «Зорге точно назвав дату».
Полковник В. Н. Карпов (співробітник прес-бюро Служби зовнішньої розвідки Росії): — На жаль, це фальшивка, що з'явилася в хрущовські часи. Розвідка не назвала точної дати, не було вказано однозначно, що війна почнеться 22 червня.[4]

Зорге та війна Японської імперії зі СШАРедагувати

В серпні 1951 р. справою Ріхарда Зорге займався Конгрес США. У ході слухань було доведено, що радянська військова розвідка в особі нелегальної резидентури «Рамзай» багато зробила для того, щоб підштовхнути Японську імперію до агресивної війни на Тихому океані і для того, щоби ця агресія була спрямована проти Сполучених Штатів Америки[5].

Образ Ріхарда Зорге в літературі та кіноРедагувати

Про Ріхарда Зорге було написано чимало досліджень та детективних романів. Один з романів — Ганса-Отто Мейснера «Прецедент Зорге» (нім. «Der Fall Sorge», в рос. перекладі «Хто ви, доктор Зорге?») на початку 60-х років XX ст. було видано (скорочено) Видавництвом міністерства оборони СРСР[6].

Тоді ж про Зорге було знято кілька художніх та документальних фільмів. Один з них «Хто ви, доктор Зорге?» був у радянському кінопрокаті. Після того, як у 1964 році цей фільм побачив тодішній голова Радянської держави Микита Хрущов, він став об'єктом офіційної воєнно-патріотичної пропаганди, а йому самому було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

ПосиланняРедагувати

ВиноскиРедагувати

ФільмографіяРедагувати

Зорге Ріхард Густавович. // Сайт «Герои страны» (рос.).