Злинка альпійська
Злинка альпійська[1][2] (Erigeron alpinus) — вид рослин із родини айстрових (Asteraceae).
| Злинка альпійська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Злинка (Erigeron) |
| Вид: | E. alpinus
|
| Біноміальна назва | |
| Erigeron alpinus L., 1753
| |
Біоморфологічна характеристика
ред.Багаторічна трав'яна рослина 5–40 см заввишки. Стебла від зелених до пурпуруватих, прямовисні чи висхідні, запушені чи голі, прості чи з кількома гілками на верху. Листки цільні, прикореневі й стеблові. Прикореневі листки 1–12 × 0.3–1.2 см, волохаті з обох боків (але іноді найстаріші листки голі), ланцетні, з цільними краями, середня жилка і верхівка пурпурово-коричневі, верхівка від тупої до гострої. Стеблові листки ланцетні. Квіткові головки поодинокі чи 2–6 кінцевих. Діаметр головчатого суцвіття 1.5–3 см. Квітки в кошику 3 типів: крайові — маточкові, язичкові (з довгим рожевим язичком); наступні за ними — також маточкові, але вузько трубчасті, незабарвлені; серединні — трубчасті, двостатеві. Променеві квіточки рожеві чи пурпурові, рідкісно білі; трубчасті квітки зелено-жовті. Листочки обгортки рідко повстяні, зелені. Плоди 2–3 мм завдовжки; папус 3–5 мм, білий, жовтуватий чи червонуватий. Період цвітіння: липень — вересень. 2n=18[2][3][4][5][6].
Середовище проживання
ред.Росте у Європі, Західній Азії, Східній Африці — Франція, Андорра, Іспанія, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн, Італія, Польща, Словаччина, Словенія, Боснія і Герцеговина, Сербія та Косово, Македонія, Албанія, Румунія, Болгарія, Греція, Україна, Північний Кавказ, Грузія, Азербайджан, пн. Іран, Ефіопія (високі гори), Кенія (гора Кенія)[3][7].
Населяє субальпійські й альпійські луки, пасовища й високогірні скелі, на різних субстратах, від 1200 до 3000 м.
В Україні вид зростає по вапнякових схилах у субальпійському поясі та зоні криволісся — у Карпатах (хр. Чорногора; гора Піп Іван Мармароський)[2].
Використання
ред.Використовується в альпінаріях.
Примітки
ред.- ↑ Erigeron alpinus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 323.
- ↑ а б Erigeron alpinus. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 30.03.2022. (англ.)
- ↑ Erigeron alpinus. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 30.03.2022. (нім.)
- ↑ Erigeron alpinus. Tela Botanica. Процитовано 30.03.2022. (фр.)
- ↑ Tomáš Mrázek (2009). Erigeron alpinus. botany.cz. Архів оригіналу за 31 березня 2022. (чеськ.)
- ↑ Erigeron alpinus. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30.03.2022. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |