Зиков Валерій Борисович

російський футболіст

Валерій Борисович Зиков (рос. Валерий Борисович Зыков, нар. 24 лютого 1944, Горький) — радянський футболіст, що грав на позиції лівого захисника. Майстер спорту (1967), майстер спорту міжнародного класу (1972).

Ф
Валерій Зиков
Особисті дані
Народження 24 лютого 1944(1944-02-24) (78 років)
  Нижній Новгород, СРСР
Зріст 178 см
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція лівий захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1963–1965 СРСР «Волга» (Горький) ? (?)
1965–1975 СРСР «Динамо» (Москва) 213 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1970–1971 СРСР СРСР 4 (0)
1971 СРСР СРСР (олімпійська) 2 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав за «Динамо» (Москва), а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єраРедагувати

Вихованець юнацької клубної команди «Локомотив» (1958—1960) та клубної команди «Трудові резерви» (1961—1962) з рідного міста Горький. Перший тренер — Лев Новіков. З 1963 року виступав за дублюючу команду «Волга» (Горький)[1].

В червні 1965 року перейшов до клубу «Динамо» (Москва), представники якого помітили перспективного хлопця під час виступів за збірну РРФСР під час поїздки по Болгарії[1]. У столичній команді теж спочатку грав за резервістів. Дебютував в чемпіонаті СРСР 27 квітня 1966 року у домашньому матчі з московським «Локомотивом» (1:0)[1]. Більшість часу, проведеного у складі московського «Динамо», був основним гравцем захисту команди, провівши за клуб 213 матчів, забивши один гол[1]. У 1967 році виграв з командою Кубок Радянського Союзу, а 1970 році повторив це досягнення. У цих же роках він також ставав срібним призером країни.

Капітан «Динамо» (1971—1972)[1], у цьому статусі у 1972 році він зіграв у фіналі Кубка володарів кубків, програвши шотландському «Рейнджерсу» (2:3)[2]. Загалом за кар'єру зіграв 11 ігор у єврокубках — 8 у тому Кубку володарів кубків 1971/72 і ще три у Кубку УЄФА 1974/75[3]. 13 липня 1974 року в Ленінграді проти «Зеніту» (3:3) зіграв свій ювілейний 200-й матч у першості країни за московське «Динамо», ставши лише восьмим гравцем в історії клубу якому це вдалося[1].

Завершив кар'єру футболіста виступами за «Динамо» у 1975 році. Після закінчення гри в футбол працював в апараті Комітету державної безпеки (1976—1992). З 1993 року працює в ФК «Динамо» (Москва)[1].

Виступи за збірнуРедагувати

6 травня 1970 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної СРСР у товариському матчі проти Болгарії (0:0). Того ж місяця поїхав з командою на чемпіонат світу 1970 року у Мексиці, де на поле не виходив, а його команда вилетіла у чвертьфіналі.

1971 року зіграв ще три матчі за збірну в рамках відбору на чемпіонат Європи 1972 року, які стали останніми для гравця у червоній футболці. Також зіграв два матчі за олімпійську збірну СРСР в 1971 році зі збірної Нідерландів (4:0 і 0:0)[4].

Титули і досягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Зыков Валерий Борисович. 24 февраля 1944. Игр: 254, голов: 1. Волга Горький (1965) - Закончил играть (1975). fc-dynamo.ru. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 28 грудня 2020. 
  2. КЛИСФ. Финал ЕК2 1971/72. Динамо Москва - Глазго Рейнджерс.. www.klisf.net. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 28 грудня 2020. 
  3. КЛИСФ. ЗЫКОВ Валерий Борисович. www.klisf.net. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 28 грудня 2020. 
  4. Сборная России по футболу. Зыков Валерий Борисович.. rusteam.permian.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 28 грудня 2020. 
  5. Зыков Валерий Борисович. Спорт-страна.ру (ru-RU). Процитовано 28 грудня 2020. 

ПосиланняРедагувати