Зеленський Ісаак Абрамович

Ісаак Абрамович Зеленський (22 червня 1890(1890-06-22), Саратов, Російська імперія — 15 березня 1938(1938-03-15), Москва, СРСР) — радянський партійний і державний діяч, відповідальний секретар Середньоазіатського бюро ЦК ВКП(б) (1924—1931), 1-й секретар ЦК КП(б) Узбекистану (1929), голова правління Центросоюзу СРСР (1931—1937). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1921—1922). Член ЦК ВКП(б) (1922—1937). Кандидат у члени Організаційного бюро ЦК РКП(б) з 3 квітня 1922 по 23 травня 1924 року. Кандидат у члени Секретаріату ЦК РКП(б) з 14 червня 1923 по 23 травня 1924 року. Член Організаційного бюро ЦК РКП(б) та секретар ЦК РКП(б) з 2 червня по 20 серпня 1924 року.

Зеленський Ісаак Абрамович
Народився 22 червня 1890(1890-06-22)
Саратов, Російська імперія
Помер 15 березня 1938(1938-03-15) (47 років)
Москва, СРСР
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність євреї
Діяльність політик
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС, Центральний виконавчий комітет СРСР і Всеросійський центральний виконавчий комітет
Посада президент Узбекистану
Партія ВКП(б)

БіографіяРедагувати

Народився 22 червня 1890(18900622) року в місті Саратові в єврейській родині кравця. Закінчив вище початкове училище в Саратові, працював учнем складача у друкарні. Учасник російської революції 1905—1907 років, брав участь в страйках.

Член РСДРП з 1906 року, більшовик.

У 1907 році був кооптований у Саратовський комітет РСДРП. У 1908 році висланий на адміністративне поселення в Оренбург, де працював картузником у шапковій майстерні, а потім конторником. Проводив партійну роботу в Оренбурзі, Астрахані, Пензі. У 1910 році заарештований і висланий на поселення в місто Самару, де продовжив революційну діяльність.

У липні 1912 року заарештований і засланий на три роки в Наримський край (Східний Сибір). Влітку 1913 року утік із поселення, перебрався до міста Царицина, де був заарештований у вересні 1913 року і знову висланий в Наримський край. У серпні 1914 року втік із поселення вдруге, нелегально працював в Самарі, Москві, Сормово, де влаштувався у 1915 році секретарем лікарняної каси.

У серпні 1915 року заарештований і висланий на вічне поселення у село Качуг Іркутської губернії. У грудні 1916 року знову втік із заслання. У січні 1917 року перебрався в Москву і за підробленими документами працював конторником Московського Земського союзу. З лютого 1917 року — партійний організатор РСДРП(б) Басманного району міста Москви. Активний учасник жовтневого перевороту 1917 року у Москві.

У листопаді 1917 — серпні 1918 року — голова Басманної районної ради міста Москви, член Президії Московської ради робітничих і солдатських депутатів. 24 серпня — 8 жовтня 1918 року — завідувач відділу районів Московської Ради.

У 1918 — квітні 1920 року — член правління, а з 7 липня 1919 по 8 квітня 1920 року — завідувач продовольчого відділу Московської Ради. З травня 1920 року — член правління Центросоюзу РРФСР.

21 травня — 11 серпня 1920 року — секретар Московського губернського комітету РКП(б).

20 липня — 30 листопада 1920 року — член колегії Народного комісаріату продовольства РРФСР.

У грудні 1920 направлений в місто Семипалатинськ, але незабаром відкликаний до Москви, де працював у Президії Московської ради. З 3 січня по 4 квітня 1921 року — керуючий справами та голова адміністративно-територіальної комісії, заступник голови Президії Московської Ради і Московського губвиконкому.

4 квітня 1921 — 8 серпня 1924 року — відповідальний секретар Московського губернського комітету РКП(б).

Одночасно, 2 червня — 20 серпня 1924 року — секретар ЦК РКП(б).

З червня 1924 року — голова Центральної територіальної комісії із національно-державного розмежування Середньої Азії.

31 листопада 1924 — 23 лютого 1931 року — голова (відповідальний секретар) Середньоазіатського бюро ЦК ВКП(б). Одночасно, з 7 вересня 1925 по 4 червня 1926 року — член Революційної військової ради (РВР) Туркестанського фронту.

20 червня 1929 — грудень 1929 (офіційно 15 січня 1930) року — 1-й секретар ЦК КП(б) Узбекистану в місті Самарканді.

9 лютого 1931 — серпень 1937 року — голова правління Центросоюзу СРСР і РРФСР.

7 серпня 1937 року заарештований органами НКВС СРСР по справі «Антирадянського правотроцькістського центру». 13 березня 1938 року засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 15 березня 1938 року, похований на полігоні Комунарка у Московській області.

Військовою колегією Верховного суду СРСР 15 червня 1959 року Зеленський був реабілітований за відсутністю складу злочину. А 3 липня 1959 року Комісією партійного контролю при ЦК КПРС було відновлено його членство в КПРС.

Пам'ятьРедагувати

У 1924—1937 роках місто Асака в Узбекистані називалося Зеленськ.

ПосиланняРедагувати