Зелена мечеть (Ізнік)

(Перенаправлено з Зелена мечеть (Ізник))

Зелена мечеть (тур. Yeşil Cami) — османська мечеть у місті Ізнік, Туреччина.

Зелена мечеть
Координати: 40°11′02″ пн. ш. 29°03′43″ сх. д. / 40.183841° пн. ш. 29.061960° сх. д. / 40.183841; 29.061960
Тип споруди мечеть
Розташування Туреччина Туреччина
БурсаІзник
Архітектор Хаджі Муса
Початок будівництва 1378
Кінець будівництва 1391
Стиль Османська архітектура
Належність іслам
Зелена мечеть (Ізнік). Карта розташування: Туреччина
Зелена мечеть (Ізнік)
Зелена мечеть (Ізнік) (Туреччина)
Мапа
CMNS: Зелена мечеть у Вікісховищі

Історія ред.

Зелена мечеть у місті Ізнік є одним із найдавніших прикладів Османської архітектури. Вона була збудована за наказом великого візира Чандарли Кара Халіл Хайреддін-паші (тур. Çandarlı Kara Halil Hayreddin Paşa) султана Мурада I. Її добудував Чандарли Алі-паша, його син і наступник. Надпис на мечеті датується 780—794 роками мусульманського календаря, що відповідає 1378—1391 рокам. Також тут збереглося ім'я архітектора — Хаджі Муса (тур. Hacı Musa).

Мечеть була пошкоджена 1922 року грецькою армією під час Турецької війни за незалежність. Між 1956 та 1969 роками її відбудували. 2015 році була ще одна реставрація мечеті[1].

 

Опис ред.

Зелена мечеть розташована біля воріт Лефке у східній частині міста. Вона складається із портика та єдиного залу для молитов, над яким є купол, діаметром 10,5 м. Висота купола становить 17,5 м від підлоги, чотири вікна і нижня частина внутрішніх стін вкрита панелями із сірого мармуру.

У мечеті є один мінарет у північно-західному кутку будівлі, декорований глазурованими кахлями теракотового, зеленого, жовтого, бірюзового та темно фіолетового кольорів. Кольорові кахлі мінарету і дали мечеті назву «Зелена» (тур. Yeşil)[2].

Примітки ред.

  1. İznik'teki Yeşil Cami restore ediliyor. haber7.com. 27 травня 2015. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
  2. NAZA DÖNMEZ, Yrd. Doç. Dr. Emine. İznik Yeşil Cami ve Türk Mimarisindeki Yeri. academia.edu. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 24 жовтня 2015.

Джерела ред.

Посилання ред.