Звіжинський Анатолій Євгенович
Анатолій Євгенович Звіжинський (нар. 7 грудня 1966, Івано-Франківськ) – український мистецтвознавець, художник, фахівець з організації та управління художньою культурою, автор, співавтор, упорядник мистецтвознавчих праць.
| Звіжинський Анатолій Євгенович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
7 грудня 1966 (57 років) Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художник, мистецтвознавець | |||
|
| ||||
| Ця стаття потребує істотної переробки. (4 червня 2023) |
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Життєпис ред.
Анатолій Євгенович Звіжинський народився 1966 року в Івано-Франківську.
1983 — закінчив Івано-Франківську художню школу.
1992—1997 — навчався в Українській Академії мистецтв у Києві за фахом мистецтвознавець, спеціаліст з організації та управління художньою культурою.
1996—1997 — співзасновник та куратор галереї «Маргінеси», Інститут журналістики, Київ.
2007 — стипендіат міністра культури Польщі Gaude Polonia, Варшава, ЦСМ Замок Уяздовський, тутор Г. Борковський.
2008—2009 — куратор галереї «Маргінеси» та галереї «ЧЕЧ» (2018) в Івано-Франківську.
2013—2016 — директор та співзасновник муніципального Центру Сучасного Мистецтва (ЦСМ) в Івано-Франківську.
2019 — співпраця з «Підземний перехід Вагабундо», Івано-Франківськ.
2020 — співзасновник ГО «Ініціатива ЦСМ».
2019—2021 — експерт Українського культурного фонду (УКФ).
2022 — куратор візуального мистецтва сайту «Postimpreza».
Діяльність ред.
Діяльність Анатолія Звіжинського у мистецтві розпочалась на початку 1990-х років. У співпраці з однодумцями (Юрій Іздрик, Мирослав Король, Ростислав Котерлін, Ігор Перекліта, Мирослав Яремак, Ярослав Яновський та ін. учасники «станіславського феномену») творили сучасне мистецтво як альтернативне і неофіційне, відірване від радянської і соцреалістичної тяглості. Заввіділом образотворчого мистецтва Художнього музею в Івано-Франківську, Віктор Мельник, писав про Анатолія Звіжинського: «Відстороненість професійного мистецтвознавця-менеджера від того, що спекулятивно на рівні морально-естетичних маніпуляцій іменується „мистецтвом“, дозволяє йому дистанціюватися від речей випадкових, спостерігаючи процес „наживо“ як даність, що включає цілісність множин, ситуацій і рухів. Культивована у кращих традиціях класичного мистецтва міфологія жінки стала частиною особистісного бренду Анатолія Звіжинського: „Girl“ (2000), „Gipsy Girl“ (1999), „Fallen Angels“ (1992), серія „Зрада“ etc. Зовнішня плакатність подачі приховує вишукану естетику кольору та пластики, які влучно передають стан і настрій — миттєвий і універсальний водночас».
Завдяки проведенню міжнародної бієнале «Імпреза» (1989—1997) та активній діяльності молодого покоління митців Івано-Франківськ, тихе і провінційне місто, засвітився на культурній мапі України та світу. У 1996 році на IV Петербурзькій бієнале: «Восточная Европа: Spatia nova» Звіжинський виступив куратором національного розділу, вперше задекларувавши «теорію» з парадоксальною назвою — «Лагідний тероризм». Ефектним рецепторним подразником вона спрацювала на міжнародній бієнале «Імпреза-97» і по-особливому резонансно на одноіменній виставці в Художньому музеї Івано-Франківська в рамках всеукраїнського фестивалю «Культурні герої» (2002).
З 2013 до 2016 року був директором муніципального Центру сучасного мистецтва, де за цей час було проведено близько 60 виставок, акцій, концертів, презентацій і видано 7 каталогів. У 2018 створено ГО «Ініціатива ЦСМ», колекція котрої налічує близько 300 творів українських та зарубіжних авторів. На базі архіву ЦСМ було упорядковано та надруковано альбом «Перший відмінок. Незалежне мистецтво Івано-Франківська» 2018. Вибрані виставки (учасник або організатор):
1991 — «Імпреза. Провінційний додаток № 2», Івано-Франківськ
1992 — «Рубероїд № 1», Івано-Франківськ
1995 — Міжнародна бієнале «Імпреза-95»
1996 — «Ласковый терроризм», IV Петербурзька бієнале: «Восточная Европа: Spatia nova», Санкт-Петербург, Росія
1997 — «2000 рік вже настав», мейл-арт акція (спільно з Р. Котерліном)
1997 — Міжнародна бієнале «Імпреза-97», Івано-Франківськ
2002 — «Лагідний тероризм», фестиваль «Культурні герої», Художній музей, Івано-Франківськ
2003 — «Репозиція», галерея «Дзиґа», Львів
2005 — «Uwaga», Ополє, Польща
2007 — «Anarchia oligarchii», персональна, галерея Dzjałan, Варшава, Польща
2008 — «Elgavas Pils — 270», міжнародний мистецький симпозіум, Єлгава, Латвія
2008 — «Global money», (спільно з Р. Котерліном), галерея ЦЕХ, Київ
2014 — «The Eagled Landed», галерея Dzjałan, Варшава, Польща
2016 — «Галіція Культ», ЄрміловЦентр, Харків
2017 — «Порт'All. Permanent liminality», куратор візуальної частини Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва Porto Franko, Івано-Франківськ
2017 — «Чеч (потік). Індивідуальна артикуляція», ZenkoGallery, Татарів
2018 — «Швидкорозчинний час», Мистецький арсенал, Київ
2018 — «Наприкінці. Finally», Мала галерея, Мистецький арсенал, Київ
2019 — «Індивідуальні артикуляції. Незалежне мистецтво Івано-Франківська», Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, Луцьк
2020 — Галерея ЧЕЧ на KyivArtWeek, ТоронтоЦентр, Київ
2021 — «Болото», музей мистецтв Прикарпаття, галерея «Асортиментна кімната», Івано-Франківськ
2022 — «Immunität für die Kunst», Kunsthaus Alte Mühle, Шмалленберг, Німеччина
Місця перебування творів: Художній музей, Івано-Франківськ; Муніципальна галерея, Єлгава, Латвія; Grynyov Art Collection; ZenkoFoundation; KogutiakFoundation.
Співредактор альманаху з проблем сучасного мистецтва «Кінець кінцем». Автор статей про художників Івано-Франківська у часописах «Образотворче мистецтво», «ArtLine», «Галерея», «Місто», «A-Zart», інтернет-ресурси zbruc.eu, Art Ukraine та ін. Упорядник збірки (разом з І.Панчишином) «Імпреза, міжнародна бієнале», Лілея-НВ, 2012, Івано-Франківськ. Ініціатор та упорядник альбому «Перший відмінок. Незалежне мистецтво Івано-Франківська», ArtHuss, 2018, Київ. с. 303.
Посилання ред.
- І. З. Панчишин. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. https://esu.com.ua/article-16647. — ISBN 978-966-02-5721-4.
- Izdryk. «Stanisławów: tęsknota za tym, co nieprawdziwe» // Literatura na świece. Warszawa. 1995. № 10;
- Мельник В. «Репозиція», каталог виставки // «Місто НВ». Ів.-Фр. 2002;
- Денисюк А., Онух Ю., Раковська А. «24 HOURS.UA» каталог проекту // CSW Zamek Ujazdowski. Warszawa. 2006;
- Antonina Denysiuk, Grzegorz Borkowski, Rostysław Koterlin, Piotr Szubert, Antolij Zwirzyński «Ukraińska alchemia na neutralizację żaby» 23.06.2006;
- Melnyk W. « Sztuka, seks i pieniądze» // Obieg. Warszawa. 2006. № 2 (74);
- Вишеславський Г. «Постмодерністські тенденції у сучасному візуальному мистецтві України кінця 1980-х — початку 1990-х рр.» // Сучасне мистецтво. АМУ. Інститут проблем сучасного мистецтва. К. 2007. Випуск IV;
- Anna Łazar «Oligarchia anarchii. Ukraiński projekt w Galerii Działań». 22.06.2007;
- Сидоренко В. «Візуальне мистецтво. Від авангардних зрушень до новітніх спрямувань» // АМУ. Інститут проблем сучасного мистецтва. К. 2008;
- Злобіна Т. «Голос покоління-87» // Критика. К. 2010. Число 9-10 (155—156);
- Вишеславський Г. А., Сидор-Гібелинда О. В. «Термінологія сучасного мистецтва. Означення, неологізми, жаргонізми сучасного візуального мистецтва України». Париж-Київ. 2010;
- Басанець Т. «Івано-Франківськ: К°» // Музейний провулок. 2010. № 3 (17);
- «Імпреза, міжнародна бієнале»// Лілея-НВ. 2012. Івано-Франківськ;
- «Перший відмінок. Незалежне мистецтво Івано-Франківська»// ArtHuss. 2018. Київ.
- Що таке Станіславський феномен і чому це важливо?
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |