Заєць Василь Васильович
Василь Васильович Заєць (нар. 13 листопада 1939 року, с. Шпичинці, Ружинський район, Житомирська область) — український письменник, журналіст. Член Національної спілки письменників України (2005).
| Заєць Василь Васильович | |
|---|---|
| Народився | 13 листопада 1939 (84 роки) Ружинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Національний лісотехнічний університет України |
| Членство | Національна спілка письменників України |
Біографічні відомості
ред.Народився в с. Шпичинці Вчорайшенського (нині Ружинського) району Житомирської області.
Перед Другою світовою війною родина переселилася на хутір Загайпіль Турбівського району Вінницької області (нині у межах Турбівської селищної ради). Тут, а потім у селищі Турбові минули його дитячі літа.
Закінчив Турбівську десятирічку, а потім Львівський лісотехнічний інститут (1962). Три роки працював у лісопроектній експедиції в м. Ірпінь, після чого став журналістом. Працюючи в районній газеті, закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1973).
Перед 1991 роком випускав газету «Київський час» Київської обласної організації Української республіканської партії. Потім працював у газеті «Хрещатик», редактором відділу газети «Культура і життя».
Помер 2015 року.
Творчість
ред.Василь Заєць — автор збірок віршів для дітей «Боброве новосілля» (1970), «Льон посіяла зозуля» (1973), «Голубий дзвоник» (1976), «А ти, жабко, не сиди» (1986), «Шипшинові ліхтарі» (1988), «Семибарвний килимок» (1993), «Пелюстинки пахнуть медом» (2006), «Вальс кленової крилатки» (2006), «Сонячні ковалі» (2006), «Скрипка на сінокосі» (2008), «Посланець від сонечка» (2008).
З-під пера В. Зайця вийшла низка ліричних та публіцистичних книг: «Громова криниця» (2004), «Пісня помаранчевого містечка» (2004), «Стрічка помаранчева, оранжевий цвіт» (2005), «Повстанські вишні» (2005), «Катруся» (2006), «Розмова з донею» (2007), «Хліб від брата», «Дорогі хлібини сорок першого» (обидві — 2009), «З поля вітер повіває» (2010).
Основні мотиви поезії члена Національної спілки письменників України (від 2005 року) Василя Зайця — доброта, щирість, ніжність, любов до життя, людини, рідної Батьківщини.
Книжкові видання
ред.Хліб від брата [Текст] : поема і вірші / В. В. Заєць. - Фастів : Поліфаст, 2009. - 184 с.: іл. - ISBN 978-966-7758-89-9.
Посилання
ред.Димань Т.Ю., Заєць В.В../Стежечка в далекий світ. Пісні на вірші Василя Зайця.-К.:, УІВЦ "Галактика", 2019.ISBN 978-617-7739-03-5
Джерела
ред.- Мокренко А. «Громова криниця» Василя Зайця — джерело віри, надії та любові // Культура і життя. — 2004, 24 листопада.
- Сіверко І. «Тобі зірки високих слів з поезії небес…» // Українське слово. — 2007, 2 жовтня.
- Лупейко В. Строфи на честь героїв // Нація і держава. — 2008, 22 липня.
- Булах Г. Благовіст громової криниці // Українське слово. — 2009, 19 серпня.
- Булах Г. І. ЗА́ЄЦЬ Василь Васильович — Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Про В. Зайця на сайті міської ради м. Вишневого [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.]