Захвалинський Сергій Іванович

Захвалинський Сергій Іванович (позивний «Орлик»; народився 1 липня 1902(19020701), м. Носівка Ніжинського повіту Чернігівської губернії — помер 3 серпня 1977, Трентон, США) — учасник бою під Крутами в січні 1918 на боці УНР, хорунжий Армії УНР.

Захвалинський Сергій Іванович
Захвалинський.jpg
Народився 1 липня 1902(1902-07-01)
Носівка, Носівська волость, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 3 серпня 1977(1977-08-03) (75 років)
Трентон, США
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the United States.svg США
Учасник бій під Крутами
Військове звання хорунжий і старшина

БіографіяРедагувати

Учасник бою під Крутами в складі 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Старшина Кінного полку імені Максима Залізняка (1920—1921). Уславився тим, що на чолі кінного роз'їзду з шаблею наголо взяв у полон цілу роту більшовиків[1]. Отримав звання хорунжого.

Учасник Першого Зимового Походу.

Напередодні Другої світової війни разом з дружиною та донькою проживав у Подєбрадах та Празі (Чехословаччина) у великій скруті. Тут він здобув фах інженера (випускник Чеської політехніки, Прага, 1931), працював виховником в українській гімназії в Модржанах, в українських організаціях і товариствах на Закарпатті. Коли Закарпатська Україна боролася за свою незалежність, він одним із перших вступив до Карпатської Січі.

За контрактом служив офіцером (у званні майор) у польській армії.

Старшина українського шуцманшафту у складі німецької армії (1941—1944). 1941-му очолював українські військові формування в Києві[1]. Після Другої світової війни мешкав на еміграції в Німеччині, потім в США.

Працював виховником в в українських організаціях й товариствах в Німеччині та в США.

3 травня 1969 р був обраний заступником голови орденської ради Залізного Хреста «За Зимовий похід і бої». Цей склад ради було затверджено президентом УНР в еміграції 27 червня 1969[2].

Похований на цвинтарі у Саут-Баунд-Брук у США[3].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою. Портал АНТИКОР. 
  2. = НАГОРОДНА СПРАВА УРЯДІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ, 1917-1992 НАН України
  3. Захвалинський Сергій. Віртуальний військовий некрополь Армії Української Народної Республіки і Української Держави - 1914-1936. 

ПосиланняРедагувати