Затока Лаврентія (рос. Залив Лаврентия) — затока в північній частині Берингового моря. Адміністративно належить до Чукотського району Чукотського автономного округу Росії.

Затока Лаврентія
65°40′00″ пн. ш. 171°04′59″ зх. д. / 65.6667000000277880645° пн. ш. 171.0833000000277764° зх. д. / 65.6667000000277880645; -171.0833000000277764Координати: 65°40′00″ пн. ш. 171°04′59″ зх. д. / 65.6667000000277880645° пн. ш. 171.0833000000277764° зх. д. / 65.6667000000277880645; -171.0833000000277764
Частина від Берингове море[1]
Прибережні країни  Росія[2]
Регіон Чукотський автономний округ[2]
Середня глибина 42 м
ідентифікатори і посилання
GeoNames 4031636
У проєкті OpenStreetMap 151231 ·R (Чукотський автономний округ)
Затока Лаврентія. Карта розташування: Росія
Затока Лаврентія
Затока Лаврентія
Затока Лаврентія (Росія)
Мапа

Розташована на північ від Анадирської затоки. Відкрита на південний схід, вдається в материк на 43 км. Ширина біля входу 23 км. Глибина до 42 м.

На березі затоки тундрова рослинність. Берег обривистий, крутий[3]. У затоку впадають річки Куйиматаваам, Еккулютеньвуеем і Нунамаваам. У затоці знаходяться бухти Мілководна і Безіменна. У центральній частині затоки розташовані острови Балка і Беннета. На узбережжі виділяються миси Нунямо, Пнаквин, Павлова, Піщаний, Індреніуса, Прихований, Верховського, Харгілах, Крігуйгун[4].

Припливи величиною близько 0,4 м, півдобові[3].

Історичні відомості ред.

Вперше затока нанесена на карту землепрохідцем Тимофієм Переваловим 1748 року. Через тридцять років, 10 серпня 1778 року, в день Святого Лаврентія — покровителя мандрівників, Джеймс Кук побачив затоку з борту судна і дав їй ім'я святого[5]. Згодом затоку відвідали експедиції Саричева і Біллінгса 1791 року, О. Є. Коцебу — 1817 року. Затока була детально досліджена експедицією російського мореплавця Ф. П. Літке в 1828 році[6]. З 1927 року на південному березі затоки на мисі Харгілах було засновано село Лаврентія[7].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. https://books.google.ch/books?id=IjV4FexcypAC&printsec=frontcover&hl=fr&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false
  2. а б https://www.mindat.org/feature-2119248.html
  3. а б Шаблон:БСЕ3
  4. Аркуш карти Q-2-XXI,XXII. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1972 р. Видання 1987 р. (рос.)
  5. В. Ф. Писигин. Посолонь. www.yabloko.ru (рос.). Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 18 грудня 2018.
  6. Фёдор Петрович Литке — Его жизнь и деятельность. article.coldarea.ru (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2014.
  7. Шаблон:Топонімічний словник Північного Сходу СРСР