Зарудний Сергій Іванович
Зарудний Сергій Іванович (17 (29) березня 1821 року, с. Колодязне Куп'янського повіту Харківської губернії (тепер Дворічанського району Харківської, області)[2] — 18 (30) грудня 1887 року, поблизу Ніцци) — державний діяч Російської імперії.
| Сергій Іванович Зарудний | |
|---|---|
.jpg) Портрет Сергія Івановича Зарудного | |
| Сенатор | |
| 1869 — 1887 | |
| Народився |
17 (29) березня 1821 Колодязне, Російська імперія[1] |
| Помер |
18 (30) грудня 1887 (66 років) Ніцца, Франція |
| Відомий як | письменник, правник, державний службовець |
| Місце роботи | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Освіта | Харківський університет |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Батько | Іван Андрійович Зарудний |
| Мати |
Варвара Михайлівна (при народженні Куликовська) |
| У шлюбі з |
Зоя Олександрівна (при народженні Мяснова) |
| Діти | Олександр, Сергій (1866), Іван, Марія, Катерина, Анастасія, Зоя, Варвара |
| Рідня | Зарудні |
| Брати | Зарудний Митрофан Іванович |
| Професія | державний діяч |
| Звання | таємний радник |
| Релігія | православний християнин |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Походження ред.
Сергій Іванович Зарудний народився в родині поручника артилерії у відставці Івана Андрійовича (пр. 1790–1810 — ?) і Варвари Михайлівни[3]. Ця гілка українського козацького старшинського шляхетського роду Зарудних згадується з XVII століття і походить від Григорія Федоровича полкового осавула Миргородського козацького полку у 1688 –1690 роках, та полкового судді того ж полку у 1690–1715 роках.
Мати Сергія Івановича була донькою полковника Михайла Матвійовича Куликовського і походила зі слобідського козацького старшинського роду молдовського походження Куликовських. Перший з роду Куликовських на Слобідській Україні був Прокопій Куликовський, дворянин з оточування Молдовського князя Дмитра Кантеміра.
Життєопис ред.
Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету (1842). Переїхав до Петербургу. У листопаді 1842 призначений юрисконсультом Міністерства юстиції. У 1857 призначений помічником статс-секретаря Державної ради. У 1858 перебував у закордонному відрядженні для ознайомлення із європейським досвідом судочинства. Займав важливі посади в Державній раді Російської імперії, зокрема, з 1865 статс-секретар департаменту законів. З 1869 сенатор. Активно брав участь в підготовці селянської (1861) і судової (1864) реформ. Таємний радник (1864).
Автор багатьох публікацій. Його праця «Судебные уставы с рассуждениями, на коих они основаны» (1866) широко використовувалась у практиці юстиції Російської імперії. Вільно володів італійською мовою. Відомий як перекладач творів А.Данте («Ад», 1887) та Ч.Беккаріа («О преступлениях и наказаних», 1879), а також творів російських поетів італійською. Із 1869 у Харківському університеті присудсувалася «премія Сергія Зарудного» у розмірі 101,75 руб «за кращий юридичний твір»[4].
Почесний мировий суддя Купʼянського повіту. Почесний член Московського юридичного товариства.
Родина ред.
Сергій Іванович був одружений з Зоєю Олександрівною Мясновою, донькою титулярного радника. Родина мала дітей:
- Олександр Сергійович Зарудний (? — 1908 — ?) — статський радник.
- Сергій Сергійович Зарудний (1866 — 25 грудня 1898)
- Іван Сергійович Зарудний — флотський лейтенант. Одружений з Оленою Павлівною Брюлловою.
- Марія Сергіївна Гревс (? — 1885 -?) — одружена з Іваном Михайловичем Гревсом, статським радником і професором Імператорського Петербурзького університету .
- Катерина Сергіївна Кавос (? — 1888 — ?) — художниця. З 1888 року одружена з Євгеном Цезарійовичем Кавосом, надвірним радником.
- Анастасія Сергіївна
- Зоя Сергіївна
- Варвара Сергіївна Лисовська– одружена з Лисовським.
Примітки ред.
- ↑ Зарудный Сергей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Юридична енциклопедія. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
- ↑ Модзалевскій В.Л. Малороссійскій Родословник. Том ІІ. Е-К. — Кіевъ : Типографія Т-ва Г.Л. Фронцкевичъ и Ко. Крещатикъ №42, 1910. — С. 313.(рос. дореф.)
- ↑ Полное собрание законов Российской империи. Т. 44. Санкт-Петербург. 1869. с. 128.
Джерела ред.
- РБС/ВТ/Зарудный, Сергей Иванович [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Модзалевскій В.Л. Малороссійскій Родословник. Том ІІ. Е-К. — Кіевъ : Типографія Т-ва Г.Л. Фронцкевичъ и Ко. Крещатикъ №42, 1910. — 720 с.(рос. дореф.)
- Лукомский Г. К., Модзалевскій В.Л. Малороссійскій Гербовникъ. — Изданіе Черниговскаго дворянства. — СПб : Типографія Сиріусъ, 1914. — С. 60.(рос. дореф.)