Відкрити головне меню

«Заміжжя Марії Браун» (нім. Die Ehe der Maria Braun, 1979) — історичний фільм німецького режисера Райнера Вернера Фасбіндера, який приніс йому запізнілий міжнародний успіх. Перша частина трилогії фільмів про німок, що змальовує картину відновлення Західної Німеччини після Другої світової війни. У головній ролі — Ганна Шигулла.

Заміжжя Марії Браун Picto infobox cinema.png
нім. Die Ehe der Maria Braun
Заміжжя Марії Браун.png
Жанр мелодрама
Режисер Райнер Вернер Фассбіндер
Продюсер Вольф-Дітріх Брюкер,
Фолькер Канаріс,
Міхаель Фенглер
Сценарист Петер Мертесхаймер,
Райнер Вернер Фасбіндер,
Пеа Фрьоліх,
Курт Рааб (у титрах не вказан)
У головних
ролях
Ганна Шигулла, Klaus Löwitsch[d], Ivan Desny[d], Гізела Улен, Елізабет Тріссенар, Gottfried John[d], Hark Bohm[d], Liselotte Eder[d], Peter Berling[d], Райнер Вернер Фассбіндер, George Byrd[d], Günter Lamprecht[d], Claus Holm[d], Volker Spengler[d], Isolde Barth[d], Michael Ballhaus[d], Günther Kaufmann[d], Bruce Low[d], Karl-Heinz von Hassel[d], Barbara Baum[d] і Hannes Kaetner[d]
Оператор Міхаель Балльхаус
Композитор Пеер Рабен
Кінокомпанія Westdeutscher Rundfunk[d]
Тривалість 115 хв.
Мова німецька
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Кошторис 1,975 млн нім. марок
IMDb ID 0079095

СюжетРедагувати

Червона армія підступає до Берліну. В загс, де щойно розписалися Герман Браун і Марія, влучає бомба. Після єдиної шлюбної ночі Брауна відправляють на фронт. По закінченні війни Марія не раз приходить на вокзал в очікуванні на повернення чоловіка. Довгий час про нього не надходить жодних звісток.

Коли один з товаришів по службі чоловіка нарешті повідомляє Марії, що вона стала вдовою, дівчина влаштовується на роботу в бар для американських солдатів. Щоб утримувати матір, вона заводить собі коханця — одного з окупантів, малопривабливого негра на ім'я Білл. Коли вони займаються любов'ю, будинок нарешті повертається Герман. Починається бійка, в якій Марія вбиває Білла. Герман бере провину на себе і відправляється за ґрати.

Як і раніше сподіваючись возз'єднатися з чоловіком, Марія Браун влаштовується у великий концерн, розташований в іншому місті. Вона стає незамінною для його власника Карла Освальда, причому не тільки на роботі, але і в ліжку. Промисловець без тями від Марії, він пропонує їй руку і серце; водночас всім відомо, що через хворобу жити йому залишилося всього пару років.

Довідавшись про чоловіка коханої, фабрикант потай від неї відвідує Германа у в'язниці та домовляється про те, що після звільнення той виїде з країни за океан. В обмін на кілька років щастя з Марією він обіцяє залишити свій стан обом подружжю Браун. Головна героїня дізнається про змову чоловіків тільки після смерті Освальда, коли адвокат зачитує його заповіт. Той стримав свою обіцянку, подружжя Браун відтепер багаті. Настає 1954 рік.

Коли Марія Браун нарешті усамітнюється у себе в будинку з Германом, що повернувся до неї, особняк вибухає через витік газу. Сцена супроводжується захопленими криками телекоментатора трансляції фіналу чемпіонату світу з футболу: «І ось час настав! Німеччина — чемпіон світу!»

У роляхРедагувати

  • Ханна Шігулла — Марія Браун
  • Клаус Левич — Герман Браун
  • Іван Десни — Карл Освальд[1]
  • Гізела Улен — мати
  • Елізабет Триссенар — Бетті Кленце
  • Готфрід Йон — Віллі Кленце
  • Харк Бом — Зенкенберг
  • Джордж Іглс — Білл
  • Клаус Хольм — доктор
  • Гюнтер Лампрехт — Ханс Ветцель
  • Антон Ширзнер — дідусь Бергер
  • Лило Пемпайт — фрау Емкі
  • Соня Нойдорфер — сестра милосердя
  • Фолькер Шпенглер — кондуктор в поїзді
  • Ізольда Барт — Веви
  • Райнер Вернер Фасбіндер — роздрібний торговець

Знімальна група і виробникиРедагувати

  • Виробництво «Albatros Filmproduktion», «Fengler Films», «Tango Film», «Trio Film», «Westdeutscher Rundfunk» (WDR).
  • Режисер: Райнер Вернер Фасбіндер
  • Сценарій: Пітер Мертесхаймер (Peter Märthesheimer), Райнер Вернер Фасбіндер, Піа Фреліх (Pea Fröhlich), Курт Рааб (не вказаний в титрах)
  • Продюсер: Вольф-Дітріх Брюкер (Wolf-Dietrich Brücker), Фолькер Канаріс (Volker Canaris), Міхаель Фенглер (Michael Fengler)
  • Співпродюсер: Ханнс Экелькамп (Hanns Eckelkamp)
  • Оператор: Міхаель Бальхаус (Michael Ballhaus)
  • Художники: Хельга Бальхаус (Helga Ballhaus), Клаус Хольманн (Claus Hollmann), Норберт Шерер (Norbert Scherer)
  • Композитор: Пеер Рабен (Peer Raben)
  • Монтаж: Франц Вальш (Franz Walsch, псевдонім Фассбіндера), Юліана Лоренц (Juliane Lorenz)
  • Костюми: Барбара Баум (Barbara Baum)
  • Грим: Анні Небауэр (Anni Nöbauer)

ВиробництвоРедагувати

Ідея фільму прийшла з нереалізованого телепроекту «Шлюби наших батьків», який Фасбіндер готував разом з Олександром Клюге. Майже весь фільм був знятий в місті Кобург; для знімання першої та кінцевої сцен вся група переїхала в Берлін. Під час зйомок Фасбіндер часто приймав кокаїн і конфліктував з продюсером Міхаелем Фенглером. За попередньою домовленістю режисер повинен був отримати 50 % доходів від фільму, проте Фенглер перепродав права на дистрибуцію таким чином, що частка Фассбіндера впала до 15 %. Тривалі творчі стосунки між продюсером і режисером були розірвані, фінансові розбіжності виплеснулися в затяжний судовий процес.

У фільмі скрупульозно відтворені декорації й костюми післявоєнній Німеччині, а вивірене освітлення і побудовані мізансцени наводять на думку про театральну постановку[2]. Звучить музика післявоєнного часу, включаючи дві найвідоміші композиції Глена Міллера — «В настрої» (англ. In the Mood) і «Серенада місячного світла» (англ. Moonlight Serenade). Вихідна сценічність розповіді про Марію Браун дозволила перенести його на театральні підмостки[3].

Прем'єра та прокатРедагувати

Прем'єра фільму відбулася 20 лютого 1979 року на Берлінському кінофестивалі, а 23 березня фільм вийшов в широкий прокат в ФРН. Щоб зацікавити фільмом якомога більше народу, напередодні прем'єри Герхард Цверенц помістив в журналі «Штерн» повість, засновану на сюжеті стрічки.

Журі Берлінале присудило Ханне Шигулле «Срібний ведмідь» за кращу жіночу роль. У цілому фільм був удостоєний 12 кінонагород, США висувався на здобуття «Золотого глобуса». «Заміжжя Марії Браун» стало хітом у багатьох країнах і навіть було дозволено до прокату в НДР, чого раніше з фільмами Фасбіндера не траплялося.

Критичні відгукиРедагувати

Новий фільм Вернера Фассбіндера був сприйнятий кінокритиками 1970-х його найдоступнішим, найменш авангардним проектом[4]. Поєднанням ліричності з епічним розмахом «Заміжжя Марії Браун» вразило Франсуа Трюффо, який заявив на сторінках «Кайє дю сінема», що Фасбіндер нарешті вирвався з синефільської вежі зі слонової кістки". Американський журнал New Yorker охрестив Марію Браун «неймовірною сумішшю Марлен Дітріх з Джин Харлоу»[5].

У зарубіжних відгуках про фільм переважало алегоричне прочитання: рецензентами вбачалося, що доля Марії Браун повторює долю самої Німеччини, яка повстала з попелу війни і національного приниження як ефективна, але бездушна підприємниця[6][7]. Феміністки із задоволенням відзначали, що Марія Браун відкидає аксіоми, на яких базується класична голлівудська «жіноча мелодрама» на кшталт «Мілдред Пірс»[8][9].

Фінальна сценаРедагувати

Фасбіндер любив поддразнювати уяву глядацького залу недомовленістю[9]. «Заключний вибух продовжує відгукуватись у свідомості довго по закінченні фільму», — констатує кинодовідник Time Out[4]. Питання про те, чи є вибух газу випадковістю, парапраксисом або навмисним вчинком головної героїні, залишений цілком на розсуд глядача. В цій довгій сцені Марія поводить себе настільки невимушено, що її важко запідозрити в намірі скоїти суїцид[9][10].

Якщо Марія навмисно залишила газ незакритим, то її вчинок допускає різноманітну мотивацію. Можливо, Марію вразило усвідомлення змови чоловіків за її спиною: відкладене щастя, натякає режисер, це вже не щастя[11]. Можливо також, що сильна, чиста любов до чоловіка, яка змушувала її добиватися успіху в житті, вимагала того, щоб об'єкт цього почуття знаходився на відстані[6]. Кінознавці так і не прийшли до єдиної думки щодо цього.

ПриміткиРедагувати

  1. На роль Карла Освальда був запрошений Ів Монтан, однак він затявся, наполягаючи на тому, щоб грати Германа Брауна.
  2. The Marriage of Maria Braun (1979) - Review - AllMovie. Архів оригіналу за 2013-04-05. 
  3. Комерсант-Weekend - Німецьке сценічне диво (ru). Архів оригіналу за 2013-04-05. 
  4. а б The Marriage of Maria Braun | review, synopsis, book tickets, showtimes, movie release date | Time Out London. Архів оригіналу за 2013-04-05.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «timeout» визначена кілька разів з різним вмістом
  5. Märthesheimer, Peter; Pea Fröhlich. «Schwarzmarkt der Gefühle». // Michael Töteberg. Die Ehe der Maria Braun: Ein Drehbuch fur Rainer Werner Fassbinder. Belleville Verlag, 1997. P. 169
  6. а б
    Thomas Elsässer. Fassbinder's Germany: History, Identity, Subject. Amsterdam University Press, 1996. Pages 101—102.
  7. На думку про переплетенні особистих доль з долями країни наводять і фотографії федеральних канцлерів, на тлі яких надано заключні титри.
  8. У класичній мелодрамі середини XX століття жінці дозволено бути сильною тільки в відсутність чоловіків; коли ж сімейне життя налагоджується, вона покірно повертається в минуле положення.
  9. а б в
    Wallace Steadman Watson. Understanding Rainer Werner Fassbinder: Film As Private and Public Art. University of South Carolina Press, 1996. Page 214.
  10. У той же час підставлене під кран з водою зап'ястя наводить на думку про розтин вен.

ПосиланняРедагувати