Зайцев Михайло Митрофанович

Михайло Митрофанович Зайцев (нар. 23 листопада 1923(19231123), село Заводський Хутор Чернського повіту Тульської губернії, тепер Чернського району Тульської області, Російська Федерація — 22 січня 2009, місто Москва) — радянський військовий діяч, командувач військ Білоруського військового округу, головнокомандувач Групи радянських військ у Німеччині, головнокомандувач військ Південного напрямку, генерал армії (4.11.1980). Член ЦК КПРС у 1981—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Герой Радянського Союзу (22.11.1983).

Зайцев Михайло Митрофанович
рос. Михаи́л Митрофа́нович За́йцев
Mikhail Zaitsev,1983.jpg
Народився 23 листопада 1923(1923-11-23)
село Заводський Хутор Чернського повіту Тульської губернії, тепер Чернського району Тульської області, Російська Федерація
Помер 22 січня 2009(2009-01-22) (85 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність солдат, політик
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна і Війна в Афганістані 1979—1989
Членство ЦК КПРС
Роки активності з 1941
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал армії
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «За зміцнення дружби по зброї»

ЖиттєписРедагувати

Народився в селянській родині. Закінчив середню школу.

У Червоній армії з 1941 року. У травні 1942 року закінчив курси спецзв'язку. Учасник німецько-радянської війни. Служив помічником, старшим помічником начальника штабу 113-ї танкової бригади і старшим помічником начальника відділу по спецзв'язку в штабах 7-го гвардійського і 6-го гвардійського танкових корпусів 3-ї гвардійської танкової армії. Воював на Західному (з 20 червня 1942), Воронезькому (з 11 січня 1943), Брянському, Центральному і 1-му Українському фронтах. Брав участь в Середньодонській операції, в Курській битві, в Львівсько-Сандомирській, Вісло-Одерській, Берлінській, Празькій операціях.

Член ВКП(б) з 1943 року.

З 1945 року — начальник відділення штабу повітряно-десантної дивізії, начальник відділення штабу танкової дивізії. Закінчив курси удосконалення офіцерського складу в 1947 році.

У 1954 році закінчив Військову академію бронетанкових військ імені Сталіна.

З 1959 року — начальник штабу танкової дивізії, заступник командира танкової дивізії.

У 1965 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР.

У серпні 1965 — січні 1967 року — командувач 17-ї танкової дивізії.

У січні 1967 — листопаді 1968 року — командувач 120-ї гвардійської мотострілецької дивізії Білоруського військового округу.

У листопаді 1968 — грудні 1969 року — начальник штабу 7-ї танкової армії Білоруського військового округу.

У грудні 1969 — серпні 1972 року — командувач 5-ї гвардійської танкової армії Білоруського військового округу.

У серпні 1972 — травні 1976 року — 1-й заступник командувача військ Білоруського військового округу.

У травні 1976 — листопаді 1980 року — командувач військ Білоруського військового округу.

25 листопада 1980 — 5 липня 1985 року — головнокомандувач Групи радянських військ у Німеччині.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 листопада 1983 року «за великий внесок у підвищення бойової готовності військ, вміле керівництво ними, особисту мужність і відвагу, проявлені в роки Великої Вітчизняної війни, і в зв'язку з 60-річчям від дня народження» генералу армії Зайцеву Михайлу Митрофановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У липні 1985 — січні 1989 року — головнокомандувач військ Південного напрямку. Південний напрямок об'єднував Північно-Кавказький, Закавказький і Туркестанський військові округи, а також Каспійську флотилію. У зону відповідальності командування входили радянські війська в Афганістані.

З 4 січня 1989 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З січня 1992 року — у відставці в Москві. Протягом декількох років був членом правління Російського комітету ветеранів війни і військової служби.

Помер 22 січня 2009 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Військові званняРедагувати

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати