Відкрити головне меню
Заземлювач у вигляді металевого стрижня з під'єднаним заземлювальним провідником

Зазе́млювач (рос. заземлитель; англ. earth electrode, ground electrode (US); нім. Erdelektrode f, Erder m)[1] — провідна частина (провідник) або сукупність з'єднаних між собою провідних частин (провідників), що перебуває в електричному контакті із землею безпосередньо або через проміжне струмопровідне середовище (наприклад бетон)[2].

Заземлювач використовується для заземлення частин кола та здатний витримувати протягом нормативного часу струми за ненормальних умов, таких як коротке замикання, але не передбачений для проведення струму за нормальних умов роботи у колі.

Заземлювач може спричиняти вимикання споживачів за умови короткого замикання чи появи різницевих струмів засобами аварійного захисту та пристроями захисного відключення.

Заземлювачі можуть бути як природними, так і штучними.

Штучний заземлювач — такий заземлювач, який спеціально монтують і використовують з метою заземлення[2].

Природний заземлювач — такий заземлювач, який первісно монтується для інших цілей, ніж заземлення, але крім своїх безпосередніх функцій одночасно може виконувати функції заземлювача (наприклад, арматура фундаментів будівель і опор повітряних ліній, трубопроводи комунікацій будівель і споруд тощо)[2].

Електрично незалежні заземлювачі — заземлювачі, розташовані на такій відстані один від одного, що максимально можливий струм, який може стікати в землю по одному з них, суттєво не впливає на електричний потенціал інших[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «Earth electrode» в IEV ref 195-02-01 (англ.)(фр.)
  2. а б в г Правила улаштування електроустановок. Четверте видання, перероблене й доповнене — Х.: Вид-во «Форт», 2011. — 736 с.

ДжерелаРедагувати