Загальнослов'янський лінгвістичний атлас

Загальнослов’я́нський лінгвісти́чний а́тлас (ЗЛА) — міжнародний дослідницький проект із вивчення і лінгвістичного картографування фонетичних, лексичних, граматичних рис усіх слов’янських мов. Атлас покриває територію усіх слов’янських країн. Це один із найбільших міжнародних проектів у історії діалектології та лінгвістичної географії як за обсягом досліджуваної території, так і за кількістю долучених слов’янських мов. Робота над ЗЛА почалася з 1958 року відповідно до рішення IV Міжнародного з’їзду славістів (м. Москва).

Учасники проектуРедагувати

У проекті Загальнослов’янського лінгвістичного атласу беруть участь: Національна академія наук Білорусі, Академія наук та мистецтв Боснії і Герцеговини, Болгарська академія наук, Македонська академія наук і мистецтв, Сербський інститут (Німеччина), Польська академія наук, Російська академія наук, Національна академія наук України, Сербська академія наук і мистецтв, Словацька академія наук, Науково-дослідний центр Словенської академії наук і мистецтв, Хорватська академія наук і мистецтв, Академія наук Чеської Республіки, Чорногорська академія наук і мистецтв. Крім наукових установ названих країн, у роботі свого часу брали участь наукові інституції Австрії, Угорщини, Італії, Румунії.

Структура ЗЛАРедагувати

ЗЛА виходить у двох серіях: перша охоплює лексику, словотвір, семантику; друга — граматику, фонетику і фонологію. Випуски кожної з цих серій мають свою нумерацію.

Відповідно до двох серій Атласу Комісією ЗЛА створено дві секції: лексико-словотвірна і фонетико-граматична. До організаційної структури ЗЛА входить також підсекція з узагальнювальної транскрипції. Ця підсекція опрацьовує способи подання на лексико-словотвірних картах узагальнених форм, які є результатом зведення фонетичних варіантів різних мов. Нещодавно почала також діяти комп’ютерна підсекція, яка займається підготовкою електронної версії Атласу і підтримкою сайту ЗЛА. Наразі опубліковано 8 видань фонетико-граматичної серії (у яких подано лінгвогеографічні дослідження рефлексів давніх голосних звуків) та 6 видань лексико-словотвірної серії (де проаналізовано групи слів різних груп лексики: тваринний, рослинний світ, домашнє господарство, приготування їжі, професії, громадське життя, людина).

Матеріал Атласу дає можливість відповісти на питання: що в діалектній структурі сучасних слов’янських мов є праслов’янським спадком, а що склалося пізніше, в епоху міграцій під впливом факторів культурно-історичного характеру. Якщо раніше при вирішенні проблем етногенезу слов’ян долучалися розрізнені факти (а іноді лише інтуїція вченого), то матеріал Атласу містить тверду і переконливу аргументацію для їхнього вирішення [1].

З 1965 р. публікується збірник «Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования», у якому висвітлюються питання теорії і практики картографування Атласу, дослідження зі слов’янської діалектології та лінгвістичної географії.

Українська частина у ЗЛАРедагувати

У картографічній сітці ЗЛА представлено 132 українськомовні населені пункти, з яких 123 — в Україні, решта — в інших державах (Білорусі, Росії, Румунії).

У процесі збирання українських матеріалів до ЗЛА брали участь 70 науковців зі всієї України, які представляли різні наукові установи та вищі навчальні заклади. Українські матеріали до ЗЛА було зібрано з 1965 до 1990 р.

Картографічні дослідження українського матеріалу у ЗЛА сьогодні здійснюються науковцями Інституту української мови (голова української комісії — П. Ю. Гриценко).

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Общеславянский лингвистический атлас. Архів оригіналу за 8 листопад 2009. Процитовано 27 березень 2012. 

ЛітератураРедагувати

  • Н. П. Прилипко. Лінгвістична географія // Енциклопедія "Українська Мова". Київ. 2000