Забірко Віталій Сергійович
Віталій Сергійович Забірко (нар. 22 грудня 1951, Артемівськ (нині Бахмут)) — український письменник-фантаст. Більшість творів написав російською мовою.
| Віталій Забірко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Віталій Сергійович Забірко | ||||
 Віталій Забірко під час т. зв. фестивалю «Зорі над Донбасом» у 2021 році | ||||
| Ім'я при народженні | Віталій Сергійович Забірко | |||
| Псевдонім | Віталій Зорін | |||
| Народився |
22 грудня 1951 (72 роки) Артемівськ | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | ДонНУ | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1972– | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | фантастичний роман, повість, оповідання | |||
| Magnum opus | «Антропогенний фактор» | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Премії | «Бронзовий Ікар» (2006), «Місячна веселка» (2013), премія імені Єфремова (2018) | |||
| Сайт: samlib.ru/z/zabirko_w_s/indexvote.shtml | ||||
|
| ||||
 Забірко Віталій Сергійович у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Віталій Забірко народився в Артемівську (нині Бахмут). Після закінчення середньої школи він вступив на хімічний факультет Донецького університету, який закінчив у 1976 році. Після завершення навчання тривалий час працював старшим науковим співробітником ВНДІ «Реактивелектрон». Пізніше перейшов на творчу роботу: спочатку працював журналістом, а пізніше головним редактором донецького російськомовного видавництва «Отечество». На початку 1980-х років брав активну участь у семінарах для молодих письменників-фантастів у Малєєвці та Дубултах, а також був активним учасником Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів при видавництві «Молода гвардія». з 1992 року Віталій Забірко є членом НСПУ, а з 2004 року — Спілки письменників Росії.
Літературна творчість ред.
Віталій Забірко розпочав літературну творчість у 1972, коли його оповідання «Сторожовий пес корпорації» надрукували в журналі «Техника – молодежи», за яке автор отримав сою першу премію, ставши переможцем міжнародного конкурсу «71-РОБОТ-72». Пізніше тривалий час Забірко не публікувався, і лише в 1988 році його твори вийшли друком в україномовній збірці «Пульс безконечності — Теплий сніг — Ілюзіон», в якій також опублікували твори Євгена Филимонова та Миколи Анісімова. До цієї збірки увійшли повість Забірка «Теплий сніг» та кілька його оповідань, включно з першим його опублікованим оповіданням «Сторожовий пес корпорації».[1] У 1988 році опублікована повість письменника «Варіант», яка перегукується з романом братів Стругацьких «Важко бути богом», яке надруковано в авторській збірці в 1991 році разом із повістю «Войнуха». У своєму творчому доробку письменник має приклади більшості жанрів класичної фантастики: класичної пригодницької фантастики у збірці «Пришестя цивілизацї», фантастичний крутійський роман представлений романом «Усі кулі повз цілі», іронічний трилер представлений романом «Дуже багато привидів», екологічна фантастика представлена в збірці «Дорожні нариси естет-ентомолога», фантастичний детектив представлений романом «Антропогенний фактор».
Премії ред.
- У 1992 році отримав премію «Чумацький шлях» за кращий український науково-фантастичний твір.
- У 2006 році став лауреатом премії «Бронзовий ікар».
- У 2013 році став лауреатом російської премії «Місячна веселка».
- У 2018 році отримав російську премію імені Івана Антоновича Єфремова.
Бібліографія ред.
Романи ред.
- 1998 — Все пули мимо
- 2000 — Операция «Карантин»
- 2002 — Слишком много привидений
- 2004 — Рай под колпаком
- 2005 — Антропогенный фактор
- 2005 — Мы пришли с миром
- 2006 — Мародер
Повісті ред.
- 1988 — Вариант
- 1988 — Теплый снег
- 1989 — Войнуха
- 1989 — Тени сна
- 1990 — Побег
- 1994 — Похороните меня в земле Парадаса
- 1995 — Ловля млечника на живца
- 1995 — Пришествие цивилизации
- 2003 — Жил-был кудесник
- 2003 — Имитация
- 2003 — Крылья судьбы
- 2010 — День пришельца
Оповідання ред.
- 1972 — Сторожевой пёс корпорации
- 1984 — Чудо в чемодане
- 1987 — Переступи порог
- 1988 — Пейзажний живопис Антона Віленовича Полосіна
- 1988 — Право приказа
- 1989 — Близнецы
- 1989 — Камень слова
- 1991 — За морями, за долами, за высокими горами…
- 1991 — За стенами старого замка
- 1993 — Парниша, открой дверь!
- 1993 — Экспансия по-франски
- 1993 — Я люблю свою жену, или Еще один вестерн
- 1995 — И ещё раз о контакте
- 2003 — Работа за рубежом
- 2007 — Галоши для крокодила
- 2010 — Кое-что из жизни членистоногих
- 2010 — У начала начал
- 2011 — Приворотное зелье
- 2012 — Дикая тварь из дикого леса
- 2012 — Здесь живет Морок
Примітки ред.
- ↑ « Пульс безконечності — Теплий сніг — Ілюзіон» [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Література ред.
- Ларіонов В. О. Забірко Віталій Сергійович [Архівовано 15 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
Посилання ред.
- Віталій Забірко на LiveLib [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Віталій Забірко на сайті fantlab.ru [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Виталий Сергеевич Забирко [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Забирко Виталий. Архів оригіналу за 12 жовтня 2004.
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=404(довідка) (рос.)