Заблоцький-Доброволя Юліан
Юліа́н Забло́цький-Доброво́ля (11 листопада 1911, Глиняни, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 5 січня 1988, Лондон, Велика Британія) — український громадсько-політичний діяч, член Організації українських націоналістів, діяч української діаспори.
| Заблоцький-Доброволя Юліан | |
|---|---|
| Народився | 11 листопада 1911 Глиняни, Золочівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер | 5 січня 1988 (76 років) Лондон, Велика Британія |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Велика Британія |
| Alma mater | Львівська духовна семінарія Святого Духа |
| Членство | ОУН і Організація українських націоналістів (революційна) |
Життєпис
ред.Народився 11 листопада 1911 року в місті Глиняни Золочівського повіту.
У 1926—1932 роках навчався у Львівській духовній семінарії. 1930 року вступив до Організації українських націоналістів. Брав активну участь у націоналістичному та кооперативному русі на Глинянщині: був членом управи «Народного дому», товариства «Просвіта».
Арештований польською владою за підозрою у співучасті в убивстві Олексія Майлова, секретаря радянського консульства у Львові, яке організувала ОУН у відповідь на Голодомор 1932—1933 років.
У 1936 році був директором «Українбанку» в місті Глиняни.
Улітку 1939 року вдруге заарештований польською поліцією[1].
З початком німецько-радянської війни в 1941 році був уповноважений Українським державним правлінням проголосити Акт відновлення Української Держави в Києві після захоплення міста німецькими військами. Однак на підступах до міста нацистське гестапо арештувало Заблоцького. Надалі був в'язнем нацистських концентраційних таборів Аушвіц, Маутгаузен, Мельк та Ебензе. Звільнений 6 травня 1945 року.
Після завершення Другої світової війни брав участь у діяльності української діаспори в країнах Західної Європи. Спершу проживав у Німеччині, згодом перебрався до Франції. З 1957 року проживав у Великій Британії. Очолював Головну раду та Головний суд Закордонних частин ОУН. 1945 року обраний заступником президента Ліги українських політичних в'язнів[2].
У 1957—1960 роках чолював дипломатичну місію Антибільшовицького блоку народів на Далекому Сході, що базувалася на Тайвані[3][4].
Після повернення до Великої Британії до своєї смерті був директором Української видавничої спілки[5]. Крім того, був членом дирекції української кооперативної спілки «Нова фортуна», членом редакційної колегії часопису «Визвольний шлях», працював співробітником тижневика «Українець — Час».
Помер у Лондоні 5 січня 1988 року.
Примітки
ред.- ↑ Романюк М. Створення та діяльність Золочівської округи ОУН (1937–1941) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — 2012. — Вип. 22. — С. 352.
- ↑ Слово політв’язня: періодичні видання Ліги українських політичних в’язнів 1946–1947 рр / упоряд. і відп. ред. Михайло Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. — Львів, 2019. — С. 50.
- ↑ ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна. Історична правда. Процитовано 14 липня 2024.
- ↑ Липовецький,, Святослав (9 серпня 2022). ОУН і Тайвань проти СРСР і червоного Китаю. Український тиждень.
- ↑ Українська Видавнича Спілка // Інтернет-енциклопедія «Українці в Сполученому Королівстві».
Джерела
ред.- Романюк М. М. Заблоцький-Доброволя Юліан // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.