Журавець блискучий

вид рослин

Журавець блискучий (Geranium lucidum) — вид трав'янистих рослин родини геранієві (Geraniaceae), поширений у Європі, Західній Азії та Північній Африці.

Журавець блискучий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Геранієцвіті (Geraniales)
Родина: Журавцеві (Geraniaceae)
Рід: Журавець (Geranium)
Вид:
Журавець блискучий (G. lucidum)
Біноміальна назва
Geranium lucidum
Geranium lucidum - Тулузький музей

Опис ред.

Герань блискуча — однорічна рослина з ламкими, голими стеблами довжиною до 35 см. Листя округлі або ниркоподібні, пальчасто-лопатеві або розділені на дві — три частини, іноді з короткими волосками на верхній поверхні. Квіти зібрані по п'ять, яскраво рожевого кольору, близько 10 мм в діаметрі, пелюстки від 8 до 10 мм. Ростуть парами з травня по серпень. Насіння закрите в капсулах, ребристих та волохатих по краях. При відкритті розкриваються на п'ять частин. Насіння гладке. Вся рослина має тенденцію червоніти[1][2][3].

Поширення ред.

Блискуча герань росте у Європі, Азії та Північній Африці[4]. Ця рослина поширена у Великій Британії та Ірландії, особливо на південному заході та заході, але рідко в Шотландії.

Середовище проживання ред.

Блискуча герань часnо зустрічається на вапнякових скелях та стінах, придорожніх узбіччях, берегах, садах; вона росте у крейдяному або крейдяному ґрунті. Крім того, часто зустрічається на кислих ґрунтах і затінених берегах. Добре розповсюджується, тому що насіння викидається з капсули, що дозволяє їм скочуватись по схилах.

Джерела ред.

  1. Martin, W. Keble 1965. The Concise British Flora in Colour Ebury Press and Michael Joseph
  2. Parnell, J. and Curtis. 2012. Webb's An Irish Flora. Cork University Press. ISBN 978-1-85918-478-3
  3. Harrap, Simon (2014). Harrap's Wild Flowers. Bloomsbury Publishing. с. 104. ISBN 978-1-4081-8987-0. 
  4. Geranium lucidum – L. Plants for a Future. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 09 лютого 2017.