Жорж Брассенс

французький поет, автор і виконавець пісень

Жорж Брассе́нс (фр. Georges Brassens, фр.[ʒɔʁʒ bʁasɛ̃s], 22 жовтня 1921 — 29 жовтня 1981) — французький поет, автор і виконавець пісень.

Жорж Брассенс
фр. Georges Brassens
Brassens TNP 1966.jpg
Основна інформація
Дата народження 22 жовтня 1921(1921-10-22)[1][2][…]
Місце народження Сет
Дата смерті 29 жовтня 1981(1981-10-29)[2][3][…] (60 років)
Місце смерті Сен-Желі-дю-Феск
Поховання
Роки активності з 1951
Громадянство Франція
Національність француз
Професії автор-виконавець
Нагороди
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі
Жорж Брассенс, 1964
Портрет Брасанса на станції метро Порт-де-Ліля

БіографіяРедагувати

Народився у місті Сет на середземноморському узбережжі. Змолоду виявляв особливий інтерес до поезії. У 1940 приїхав у Париж. У березні 1943 р. німецька окупаційна влада експатріювала його до Німеччини для примусових робіт. Отримавши звільнення, він дезертував з трудового табору і знайшов притулок у Жанни Ле Бонніс. У її будинку він провів багато років і присвятив їй кілька пісень («Jeanne», «La cane de Jeanne»). Знаменита «Chanson pour l'Auvergnat» — присвячена чоловікові Жанни, Марселю Планше.

У 1946 Жорж вступив у анархістську організацію. Свої ранні пісні він співав на зборах цієї організації. Для популяризації своєї творчості він знайшов естрадну співачку Паташу. Однак Паташу виявила, що деякі пісні зовсім не в'яжуться з жіночим виконанням, і наполягла, щоб Жорж виступав сам.

У 1947 Брассенс зустрів естонку за походженням Йоху Хейман, яка стала його супутницею на все життя, проте Брассенс уникав шлюбу, бажаючи бачити кохану «вічноневінчаною дружиною, своєю нареченою» (цитата з пісні «La non-demande en mariage» — «Непропозиція руки»).

З початку 1950-х Жорж активно виступає зі сцени; з 1953 у нього майже щороку виходять платівки. На концертах і студійних записах пісні виконуються під порівняно простий і аскетичний акомпанемент — звучить гітара самого Брассенса (ритм), контрабас його постійного акомпаніатора П'єра Ніколя, а також гітара-соло (цю партію виконував в основному Жоель Фавро).

1967 року Брассенс був відзначений Великою премією Французької академії за поезію.

Брассенс помер у французькому місті Сен-Желі-дю-Феск. Всупереч його поетичному заповіту він похований не «на пляжі в Сеті», а на цвинтарі дю-Пі. У Парижі його ім'ям названо парк.

ТворчістьРедагувати

Творча спадщина Брассенса нараховує близько 200 пісень. Більшість написані на власні вірші. Для віршів Брасана характерна природна розмовна інтонація в поєднанні з багатством лексики, рясним і дотепним обігруванням метафор, численними алюзіями, прихованими цитатами і стилізацією.

Кілька десятків пісень Брассенса склав на вірші таких французьких поетів, як Франсуа Війон, П'єр Корнель, Віктор Гюго, Луї Арагон, Поль Фор і Антуан Поль.

Платівки (дискографія)Редагувати

За життя автора (з 1953 р. по 1981 р.) було продано близько 20 млн його платівок.

ФільмографіяРедагувати

ПерекладиРедагувати

Багато співаків виконували твори на слова Жоржа Брассенса іншими мовами, зокрема Фабріціо Де Андре (італійською), Джейк Текрей (англійською), Йосі Банай (на івриті), Арсен Дедич (хорватською), Марк Фрейдкін (російською), Пако Ібан'єс, Хав'єр Крає (іспанською), Корнеліс Вресвік (шведською) тощо.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати