Луї Арагон

французький поет і прозаїк

Луї́ Араго́н (фр. Louis Aragon), уроджений Луї-Марі Андріє (фр. Louis-Marie Andrieux); 3 жовтня 1897, Париж — 24 грудня 1982) — французький письменник, критик і громадський діяч, комуніст. Був одним із головних представників сюрреалізму у французькій поезії.

Луї Арагон
фр. Louis Aragon
Псевдонім Arnaud Saint Romain[1], Arnaud de Saint-Roman[1], François la Colère[1], Témoin des martyrs[1] і Albert de Routisie[2]
Народився 3 жовтня 1897(1897-10-03)[3][4][…]
XVI округ Парижа, Париж[6]
Помер 24 грудня 1982(1982-12-24)[3][4][…] (85 років)
VII округ Парижа, Франція[3][6]
Поховання Moulin de Villeneuved
Країна  Франція[7]
Місце проживання вулиця Вараннd
Moulin de Villeneuved
Діяльність лікар-письменник, журналіст, політик, поет, прозаїк-романіст, художній критик, учасник французького Руху Опору, історик
Alma mater Ліцей Карно
Заклад Юманіте, Ce soird і Les Lettres Françaisesd
Мова творів французька[4][8]
Жанр роман і поезія
Партія Французька комуністична партія
Батько Louis Andrieuxd
Мати Marguerite Toucas-Massillond
У шлюбі з Ельза Тріоле
Нагороди

CMNS: Луї Арагон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

З життєпису ред.

Народився у Парижі. З 1950 член ЦК Компартії Франції. На перших творах позначились формалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування передового світогляду Арагона.

В 1930 бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; збірка віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори.

Літературно-критичні й теоретичні праці Арагона;— «На захист французького роману», «Справжня воля культури», про Гюго, Стендаля та ін.

Творчості радянських письменників присвячена книга «Радянські літератури» (1955).

Арагон багато зробив для популяризації української літератури у Франції: Т. Шевченкові він присвятив нарис «Українське інтермецо», високу оцінку дав «Вершникам» Ю. Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х рр. 1958 вийшов роман «Страсний тиждень».

Арагон — член Всесвітньої Ради Миру, один з керівників Національного Комітету письменників Франції, директор тижневика «Леттр Франсез».

Звільнення Параджанова ред.

Відіграв важливу роль у справі звільнення з ув'язнення Сергія Параджанова. Лілія Брік була сестрою його дружини Ельзи Тріоле. Луї Арагон під час візиту до Москви в урядовій ложі Большого театра звернувся особисто до Брежнєва з проханням звільнити ув'язненого Сергія Параджанова.[9]

Відзнаки і нагороди ред.

Твори ред.

  • Український переклад — Червоний фронт. — X., 1932; Поезії. — К., 1950;
    • Українське інтермецо. «Вітчизна», 1958, № 1;
  • Російський переклад — Собрание сочинений. В 11 т., т. 1—7… — М., 1957—59.

Примітки ред.

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Record #119347816 // BnF catalogue généralParis: BnF.
  3. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118503774 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б в г д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б SNAC — 2010.
  6. а б Fichier des personnes décédées
  7. а б в LIBRIS — 2012.
  8. CONOR.Sl
  9. Ирина Миличенко. Сын кинорежисера Сергея Параджанова Сурен: «На суде потерпевший сказал…» // Бульвар Гордона. — К., 2016. — № 1 (557). — янв. — С. 10. (рос.)

Джерела ред.

Посилання ред.