Відкрити головне меню

Жолобик

село в Польщі, Підкарпатське воєводство, Бещадський повіт
(Перенаправлено з Жолобок (Бещадський повіт))

Жолобо́к (пол. Żłobek) — село Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Колишнє бойківське село, в рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно виселено. Населення — 164 особи (2011[1]).

Село
Жолобик
пол. Żłobek
Poland Zlobek - wooden church.JPG
Колишня церква в Жолобку

Координати 49°20′ пн. ш. 22°40′ сх. д. / 49.333° пн. ш. 22.667° сх. д. / 49.333; 22.667Координати: 49°20′ пн. ш. 22°40′ сх. д. / 49.333° пн. ш. 22.667° сх. д. / 49.333; 22.667

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Чорна
Населення 164 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-710
Автомобільний код RBI
SIMC 0348080
GeoNames 753136
Жолобик. Карта розташування: Польща
Жолобик
Жолобик
Жолобик (Польща)
Жолобик. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Жолобик
Жолобик
Жолобик (Підкарпатське воєводство)

Історія селаРедагувати

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської імперії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1895 році село належало до Ліського повіту, в ньому налічувалось 37 будинків і 230 мешканців (211 греко-католиків, 3 римо-католики, 16 юдеїв).

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. входило до складу ґміни Чорна. На 01.01.1939 в селі було 380 жителів, з них 370 українців і 10 євреїв[2].

У 1940—1951 рр. село належало до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області.

В рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно виселене до Донецької області.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 83 30 49 4
Жінки 81 19 55 7
Разом 164 49 104 11

ЦеркваРедагувати

У 1830 р. збудована дерев'яна церква Різд. Пр. Богородиці, була філіальною церквою парафії Чорна Затварницького (з 1924 р. — Лютовиського) деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Після виселення українців використовували як склад місцевого лісгоспу, з 1979 р. — як костел. В музейному замку в Ланцуті зберігаються процесійні хоругви (фанви) XIX ст. з церкви.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 45.
  3. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ПосиланняРедагувати