Жозе́ф Шина́р (фр. Joseph Chinard; 12 лютого 1756, Ліон — 20 липня, 1813, Ліон) — французький скульптор і викладач.

Жозеф Шинар
Joseph Chinard
Joseph Chinard, by Jean Francois Soiron (1756-1813).jpg
Худ. Жан-Франсуа Суарон. «Портрет Жозефа Шинара»
При народженні Joseph Chinard
Народження 12 лютого 1756(1756-02-12)
Ліон
Смерть 20 липня 1813(1813-07-20) (57 років)
  Ліон
Поховання Cimetière de Loyassed
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр скульптура
Навчання Королівська школа малюнку (Ліон), стажування в майстерні Бартелемі Блеза і у Римі
Діяльність скульптор
Напрямок класицизм і ампір
Роки творчості 1784—1812
Покровитель військова аристократія Наполеона
Відомі учні Jean-Baptiste Viettyd, Jean-Baptiste Binond, Denis Foyatierd, Jean-François Legendre-Hérald, Joseph Charles Marind і Clémence Sophie de Sermézyd
Член Ліонська академія наук, художнього письма та мистецтвd
Твори алегоричні і декоративні скульптури, портети-погруддя
У шлюбі з Q43370791? і Q43370798?
Автограф Signature-sculpteur-chinard-joseph-de-lyon.jpg

CMNS: Жозеф Шинар у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився в місті Ліон. Художню освіту почав опановувати в Королівській школі малюнку в Ліоні як художник, його викладач в школі Донат Нонотт (1708—1785). Перейшов у майстерню скульптора Бертелемі Блеза (1738—1819).

Італійський періодРедагувати

Виявив неабиякі здібності, чим привернув увагу місцевих меценатів. Йому надали стипендію для стажування в Римі, де Жозеф Шинар працював у період 1784—1787 років. У Римі виконав декілька копій античних скульптур. За авторський варіант скульптури « Персей рятує Андромеду» отримав 1786 року перший приз від римської Академії Святого Луки.

Ув'язнення в Римі за революційні прагненняРедагувати

Схвально сприйняв події французької революції 1789—1793 років і виконав під їх впливом скульптуру абсолютно нового сюжету для консервативного Риму — «Якобинець». Був покараний в Папській державі за революційні прагненя і запроторений до тюрми на шість місяців. Відбув у Ліон по звільненню.

У Ліоні доби революціїРедагувати

У Ліоні доби революції став на бік революційного уряду і виконав велетенську скульптуру «Алегорія Свободи» за замовою муніципального уряду — до революційного «Свята Федерації». Брав участь як декоратор у інших революційних святах.

Нове ув'язнення в РиміРедагувати

1791 року знову прибув у Рим, де створив алегоричну скульптуру в стилі революційний класицизм — «Здоровий глузд нищить забобони». Знову покараний ув'язненням за наказом папи римського в підвалини замка Св. Ангела, виключений зі списків римської Академії Святого Луки, по звільненню — висланий до Франції.

Праця у Франції. Останні рокиРедагувати

Працював у місті Діжон. Після контрреволюційного перевороту генерала Наполеона — Жозеф Шинар перейшов на його бік. З 1800 року — член Художньої академії Ліона.

За часів наполеонівської імперії працював у містах Ліон, Бордо, Марсель, Париж. За років військового захоплення Риму наполеонівською армією знову відвідав Рим. З січня 1807 року — викладач в Ліонській школі малюнка, активно працює скульптором-портретистом нової наполенівської аристократії і родини імператора Наполеона І Бонапарта.

Помер в місті Ліон у липні 1813 року.

Після відновлення у Франції монархії частина творів скульптора знищена.

Вибрані твориРедагувати

  • «Персей і Андромеда», теракота[1]
  • «Якобінець»
  • «Алегорія Свободи» для міста «Ліон», 1790[2]
  • «Алегорія Здорового глузду, що нищить забобони», 1791[3]
  • «Венера і Еней», 1792, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес.
  • «Погруддя невідомої пані», Лувр, Париж
  • «Андромеда», 1800
  • «Діана», 1800[4]
  • «Богиня юності Геба», 1802[5]
  • «Погруддя мадам Рекам'є», 1805 (?), Київ
  • «Амур і Психея»
  • «Мадам де Веніньяк у образі богині Діани», Лувр, Париж
  • «Алегорія Юстиції», 1800[6]
  • принц «Евген Богарне», погруддя, 1806[7]
  • префект «Пошоль»
  • «Жозефіна Богарне», 1808, 1-а дружина Наполеон[8]
  • наполеонівський генерал «Луї Шарль Антуан Дезе», 1808
  • наполеонівський генерал «Шарль Віктор Леклерк»,[9]1808[10]
  • наполеонівський генерал «Жан Батіст Червоні[fr]», 1812[11]
  • «Алегорія Миру»

Галерея вибраних творівРедагувати

Ліонський музей красних мистецтв

 
«Персей рятує Андромеду», 1791, Ліонський музей красних мистецтв

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Mémoires de La Société littéraire de Lyon, 1891 (en francés)
  • Lyon-Revue littéraire, historique et archéologique, 1880 (en francés)

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жозеф Шинар