Жозеф Жоффр
Жозеф Жак Сезер Жоффр (фр. Joseph Jacques Césaire Joffre; 12 січня 1852 — 3 січня 1931) — французький воєначальник, головнокомандувач французької армії (1914—1916), генералісимус, маршал Франції (1916). Один з основних полководців у Першій світовій війні. Найбільш відомий за перегрупування відступаючої армії союзників для подальшої перемоги над німцями і за стратегічно важливу Битву на Марні в 1914 р. У нього було популярне прізвисько Татко Жоффр.
| Жозеф Жоффр | |
|---|---|
| фр. Joseph Joffre | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Joseph Jacques Césaire Joffre |
| Прізвисько | Papa Joffre |
| Народження | 12 січня 1852 Ривальт |
| Смерть | 3 січня 1931 (78 років) Париж[1] |
| Поховання | Дім Інвалідів і Лувесьєнн |
| Країна |  Франція |
| Приналежність | Франція |
| Рід військ | Французька Армія |
| Освіта | ліцей Карла Великого і Політехнічна школа |
| Роки служби | 1871-1919 |
| Член | Французька академія, Académie des sciences d'outre-merd і Американська академія мистецтв і наук |
| Звання | Генерал дивізії Маршал Франції |
| Війни / битви | Французько-прусська війна * Облога Парижа Франко-китайська війна Перша світова війна * Битва на Марні |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
 Жозеф Жоффр у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Жоффр народився в Ривальті, у регіоні Лангедок-Русійон, в сім'ї власника виноградників. Він поступив в Політехнічну школу в 1870 і став кадровим офіцером. Він вперше побачив активну війну під час Облоги Парижа в Французько-прусській війні, однак провів чималу частину служби в колоніях як військовий інженер, відслуживши з відзнакою у Цзилунській кампанії під час Франко-китайської війни (серпень 1884 — квітень 1885). Він повернувся до Франції і став головонокомандуючим Французької армії (1911), після того як Жозеф Галлієні покинув цей пост. З відродженням армії й чисткою від настроєних тільки на оборону на офіцерів[3] він прийняв стратегію, розроблену Фердинандом Фошем, і відому як План XVII. Жоффр був обраний в командування, попри те, що ні разу не командував армією, навіть на папері, і «не мав уявлення про роботу Генерального Штабу»[4].
На початку війни, французький план зіткнувся з німецьким Планом Шліффена, значною мірою розроблений як контрплан. Жоффр допоміг врятувати ситуацію з допомогою відступу і контратаки в першій битві на Марні. Він об'єднав 9-ту і 10-ту французькі армії у французьку 6-ту армію у двотижневий термін, перш ніж передати їх Жозефу Галлієні в першій битві на Марні. Його основний позитивний внесок, який допоміг виграти битву: 1) його спокій і розсудливість, не зважаючи на тиск, добре продумані дії 2) безжальне звільнення невдалих генералів влітку 1914 (трьох армійських командирів, десять командирів корпусів, тридцять вісім дивізійних командирів[5], заміна їх на таких людей, як Фош, Франше д'Еспрей і — молодших на цьому етапі — Петена і Нівеля) і 3) його видатні логістичні здібності застосовані до переміщень дивізій французької піхоти і постачання артилерійських боєприпасів під час і після відступу французьких військ в липні 1914 року.
Після величезних втрат під час французького наступу в Артуа і Шампані в 1915 році, і після подальших втрат під Верденом в 1916 році, політична позиція Жоффра ослабла. На початку 1916 року він попросив британського головнокомандувача Дугласа Хейга замовити добре слівце перед британським послом в Парижі (лордом Берті), щоб він мав можливість повернутись у французький парламент[6]. Хейг хотів відкласти англо-французький наступ на Соммі до 15 серпня щоб провести більше тренувань і зібрати більше артилерії. Однак коли він сказав про це Жоффру, той прокричав у відповідь, що «Французька армія перестане існувати до цього часу». Британія не погодилась на вимоги Франції щодо об'єднаного наступу з плацдарму Салоніка. В результаті — можливо під впливом доповідей французьких військ з-під Вердена — Хейг погодився атакувати на початку липня. Це було якраз вчасно, як потім виявилося, Петен (командувач під Верденом) попереджав французький уряд, що «гра закінчена», якщо Британія не нападе[7]. Після битви,13 грудня 1916-го року, Жоффр був замінений генералом Робертом Нівелем[3].
Зберігаючи популярність, Жоффр став Маршалом Франції, першою людиною, що отримала це звання в Третій Республіці, але його роль була лиш трохи більшою, ніж церемоніальна[3].
Після катастрофічних поразок союзників Франції — Румунії, Жоффр став головою французької воєнної місії в Румунії, що мала за мету реформувати румунську армію. Він провів першу частину 1917 року там. В липні цього ж року його призначили головою воєнної місії в Америці. Жоффр вийшов на пенсію в 1919 році і став членом Французької Академії. Він помер 3 січня 1931 року в Парижі і був похований у своєму маєтку в Лувесьєнні. Його мемуари у двох томах опубліковані посмертно в 1932 році.
Почесті
ред.
- Жоффр — клас парових локомотивів, Декавільської колії, створений компанією «Kerr, Stuart and Company» в 1915—1916 рр.
- Так і не спущений на воду французький авіаносець часів Другої світової війнимав називатись Жоффр.
- Торт Жоффр — шоколадний торт у Франції.
- У Парижі є площа Жоффра з його бронзовою статуєю
- Вулиці Жоффра в Ніцці (Франція), Шавінігані (Канада), Пасковалі (Австралія)
- Іменем Жоффра названі дві гори — в Канаді та Британській Колумбії
- Авеню Жоффра є в Мілтауні, Нью-Джерсі і Вердені, Франція
Примітки
ред.- ↑ Жоффр Жозеф Жак Сезер / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ London Gazette: no. 29044. p. 601. 19 January 1915. Retrieved 2010-10-30.
- ↑ а б в First World War — Willmott, H.P., Dorling Kindersley, 2003, Page 52
- ↑ Fuller, J.F.C., Military History of the Western World, 1957, p. 190.
- ↑ 2006 Neillands, p16
- ↑ Groot 1988, p.231
- ↑ Groot 1988, p.243-4
Посилання
ред.- Fuller, J.F.C., Military History of the Western World
- De Groot, Gerard Douglas Haig 1861—1928 (Larkfield, Maidstone: Unwin Hyman, 1988)
- Neillands, Robin The Death of Glory: the Western Front 1915 (John Murray, London, 2006) ISBN 978-0-7195-6245-7
- Joseph Joffre at Find-A-Grave [Архівовано 13 січня 2012 у Wayback Machine.]