Жоашен дю Белле
фр. Joachim Du Bellay
Жоашен дю Белле
Ім'я при народженніJoachim Du Bellay
Народився1522(1522)
замок Тюрмельєр поблизу Ліре, Анжу , Франція
Помер1 січня 1560(1560-01-01)
Париж, Франція
·інсульт
ПохованняСобор Паризької Богоматері[1]
ГромадянствоФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьпоет
Сфера роботилітература епохи Відродження[2] і французька література[2]
Alma materУніверситет Пуатьє
Мова творівфранцузька
Magnum opusLa Défense et illustration de la langue françaised, Le fruit noir avec un noyauxd, The Regretsd і Q3230634?
ЧленствоПлеяда (Франція)
Рідdu Bellay familyd
БатькоJean III du Bellayd
РодичіJean du Bellay, Seigneur de Gizeuxd

CMNS: Жоашен дю Белле у Вікісховищі

Жоаше́н[3] дю Белле́ (фр. Joachim Du Bellay ? 1522, замок Тюрмельєр поблизу Ліре, Анжу, Франція — 1 січня 1560, Париж) — один з поетів Франції 16 століття, що входив до поетичного гуртка «Плеяда», очоленого П'єром де Ронсаром.

Біографія

ред.

Народився в родині аристократів. Батьки рано померли і хлопцем опікувався старший брат. Отримав початкову освіту і багато займався самоосвітою. У 1547-1549 роках навчався разом із Ронсаром та Байфом в колежі Кокре. Сам планував стати священиком. Зустріч із Ронсаром дала інший напрямок кар'єрі дю Белле і той обрав цивільний, нецерковний фах.

Двоюрідний брат Жоашена, Жан дю Белле, займав високі посади в католицькій ієрархії Франції. Згодом став кардиналом, серед наближених осіб якого був і відомий архітектор Філібер Делорм. У квітні 1553 року Жоашен отримав посаду секретаря кардинала. Того призначили послом в Рим і Жоашен вирушив до Італії. Чотири роки в Італії справили потужне враження на Жоашена як на особу, так і на поета.

Помер у віці близько 40 років. Його поховали в каплиці собору Паризької богоматері.

Творчість

ред.

Незважаючи на короткий життєвий термін, Жоашен багато зробив для французької мови й поезії. Дю Белле був послідовником Петрарки. Загалом у його творчості добре помітний вплив італійсьої літератури. У італійців дю Белле запозичав і теми для своїх поезій. Цілком розділяючи забобони епохи і залученість до латини, як мови освічених людей 16 століття, дю Белле все-таки засуджував обов'язкове використання латини і наслідування тільки римських поетів.

Передчасна смерть обірвала творчий розвиток поета, який поступово відійшов від петраркізму і збагатив поезію Франції новими поетичними жанрами (елегія, епопея, ода).

Надруковані твори

ред.
  • «Олива» (L'Olive, Recueil de poesies, 1549), збірка віршів — декілька од і 50 сонетів
  • «Захист і уславлення французької мови» (La défense et l'illustration de la langue françoise), трактат
  • «Ліричні вірші» (Vers lyriques), збірка од.
  • «Промови» (Discours), 1556-59
  • «Різні поеми. Кохання» Divers poèmes; Les amours.
  • «Жалі» (Regrets), збірка віршів
  • «Старожитності» (Antiquités), збірка віршів
  • «Сільські ігри» (Divers jeux rustiques), збірка віршів
  • «Поемата» (Poemata) збірка віршів латиною
  • «Придворний поет» (Pote courtisan), 1559, сатира

Українські переклади

ред.

Українською Жоашена дю Белле перекладали Микола Зеров, Василь Мисик, Ігор Качуровський, Євгенія Кононенко, Микола Терещенко, Дмитро Павличко, Всеволод Ткаченко.

Примітки

ред.
  1. https://www.lemonde.fr/culture/article/2024/09/17/le-poete-joachim-du-bellay-identifie-dans-un-cercueil-retrouve-a-notre-dame-de-paris_6321666_3246.html
  2. а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. Бібліотека світової літератури українською мовою «Джерело». Архів оригіналу за 16 січня 2009. Процитовано 12 грудня 2009.

Посилання

ред.
  • Дю Белле Жоашен // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 583. — ISBN 966-692-578-8.