Відкрити головне меню

Володимир Федорович Жигалін (3 березня 1907(19070303), місто Санкт-Петербург — 3 листопада 1990, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр важкого і транспортного машинобудування СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у жовтні 1961 — листопаді 1964. Член ЦК КПРС у листопаді 1964 — лютому 1986 року. Депутат Ради Союзу Верховної Ради СРСР 6—10-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (17.02.1977).

Жигалін Володимир Федорович
Народився 3 березня 1907(1907-03-03)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 3 листопада 1990(1990-11-03) (83 роки)
Москва, СРСР
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність інженер-механік, політик
Alma mater Балтійський державний технічний університет[d]
Володіє мовами російська
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної Зірки
Медаль «За трудову доблесть»

БіографіяРедагувати

Народився в родині службовця. У 1923—1928 роках — учень механічного технікуму в місті Ленінграді. Одночасно з 1925 по 1928 рік працював чорноробом на Іжорському заводі Ленінграда.

З 1928 по 1929 рік навчався в Ленінградському механічному інституті та працював техніком, помічником майстра механічного цеху Іжорського машинобудівного заводу в місті Колпіно.

У 1929—1930 роках — служба в Червоній армії.

У 1930—1931 роках — технік-монтажник, старший майстер транспортно-технічної контори, в.о. заступника відповідального керівника, керуючий Ленінградського відділення монтажної бази Машинооб'єднання Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР.

У 1931 році без відриву від виробництва закінчив Ленінградський механічний інститут.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1931—1937 роках — начальник цеху, начальник виробництва Ленінградського заводу підйомно-транспортного устаткування імені Кірова.

У 1937—1938 роках — головний інженер, у 1938—1940 роках — директор Ленінградського заводу «Красный металлист».

У 1940—1945 роках — начальник виробничо-розпорядчого відділу Народного комісаріату важкого машинобудування СРСР.

У грудні 1945 — червні 1949 року — заступник народного комісара (з 1946 року — міністра) важкого машинобудування СРСР. У червні 1949 — березні 1953 року — 1-й заступник міністра важкого машинобудування СРСР. Одночасно в 1951—1953 роках — начальник Головного управління по виробництву і комплексному постачанню технологічних установок для будівництва нафтопереробних заводів Міністерства важкого машинобудування СРСР.

У березні 1953 — квітні 1954 року — член колегії Міністерства транспортного і важкого машинобудування СРСР.

У квітні 1954 — травні 1957 року — заступник міністра важкого машинобудування СРСР.

У червні 1957 — лютому 1960 року — заступник голови Московської Ради народного господарства міського економічного району.

У лютому 1960 — травні 1961 року — голова Московської Ради народного господарства міського економічного району.

У травні — жовтні 1961 року — 1-й заступник голови Московської Ради народного господарства міського економічного району.

У жовтні 1961 — березні 1963 року — голова Московської Ради народного господарства міського економічного району.

28 березня 1963 — 2 жовтня 1965 року — 1-й заступник голови Ради народного господарства СРСР — міністр СРСР.

2 жовтня 1965 — 28 травня 1975 року — міністр важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР.

28 травня 1975 — 8 квітня 1983 року — міністр важкого і транспортного машинобудування СРСР.

З квітня 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення у Москві. Похований на Троєкурівському цвинтарі Москви.

Нагороди та званняРедагувати

ПосиланняРедагувати